9. Маски шоу.

День був напрочуд гарний. Сонце приємно зігрівало. По небу пливли купками білі хмаринки.

Двір Мефодія був набитий гостями битком так, що й голці ніде було впасти. Жінки Мефодія і Захарича, неподалік від сцени, продавали різні холодні напої з бутербродами, для перекусу зголоднілим гостям.

До двору під’їхали три мікроавтобуси, коли концерт був у самому розпалі.

Існування Колобка не могло залишитись непоміченим владою та вченими, і до Мефодія з Марфою навідалась ціла делегація поліціянтів, біологів, епідеміологів та інших представників різних структур, на чолі представника захисту національної безпеки.

Вони почали висипатися з машин. Спочатку маски-шоу в балаклавах озброєних по самі вуха, з ними вийшов кремезний чолов’яга в громадянському одязі. З другої машини вийшли люди в спецзахисних комбінезонах та захисних шоломах, несли з собою пластиковий контейнер, герметичний, для перевезення тварин заражених смертельно небезпечними хворобами.

Спочатку у двір забігли озброєні люди.

— Увага, громадяни! — почав один кричати в рупор — наказую всім, негайно покинути територію заради вашої безпеки! Повторюю! Негайно покинути територію ділянки! У разі невиконання наказу буде застосовано сльозогінний газ, або травматичну зброю на ураження!

Гості здійняли панічну істерику. Жінки й діти почали голосно верещати. Повен двір хаосу і біготні. Люди почали вибігати один поперед одного і біля калитки почалася тиснява. Деякі відвідувачі падали й люди табуном бігли по них. Правоохоронці намагалися заспокоїти людей та це було марно, де яких із них було збито й потовчено.

Коли всі люди порозбігалися, на землі, перед калиткою у дворі все ще лежали постраждалі, деякі без свідомості. Медики почали їм надавати першу допомогу, і згодом приїхало декілька карет швидкої.

Двір Мефодія було оточено й обтягнуто по периметру попереджувальною стрічкою.

***

Мефодій і Захарич спостерігали за істерикою людей, намагалися збагнути, що трапилось. Колобок залишався на сцені й теж спостерігав цю картину. Таке раніше він міг бачити хіба що тільки в кінофільмах по телевізору, коли дід інколи забирав його до хати й садив його поряд із собою в кріслі перед телевізором. Він дивився по ящику все з роззявленим ротом, та одне діло дивитися кадри з кінохронік, а зараз це було щось інше, і це його не на жарт налякало.

Нарешті двір майже спорожнів. Гості розбіглися лишивши по собі купи сміття. З людей залишилися тільки держслужбовці та правоохоронці.

— Хто тут головний, та що трапилося? — обізвався Захарич до людей у формі.

Йому на зустріч вийшов чоловік в громадянському та помахав перед обличчям якимось посвідченням.

— Підполковник Козлов, служба безпеки. Надійшла інформація, про те що на цій території знаходиться істота невідомого біологічного виду. Ця істота може нести загрозу громадянам України, а ви незаконно її у себе тримаєте. Незаконне ведення підприємницької діяльності, не сплачуєте податків і найголовніше — наражаєте відвідувачів на небезпеку.

— Це звичайнісінька хлібина — почала заперечувати Марфа — Колобок ніяка не небезпечна істота, і в загалі, це мій хліб!

— Ми намагалися узаконити наш бізнес, але нам було відмовлено. — почав виправдовуватися Захарич — Ми зазначали в декларації про Колобка, та нам лише покрутили пальцем у скроні, порекомендували відвідати психіатра з наркологом, та на тому все й скінчилося.

— Отже, так. Істоту ми вилучаємо, а на ваш бізнес і ухилення від сплати податків влада закриє очі, але при умові, що ви всі даєте підписку про нерозголошення, і будете всім стверджувати, що то була іграшка. Днями вас буде викликано до студії ефірного телеканалу, і в прямому ефірі ви повинні будете публічно просити вибачення перед громадянами, зрозуміло?

— Але ж... Що нам тоді робити? — почав заперечувати Мефодій — За що я буду жити, як що ви заберете Колобка? Він же мій годувальник!

— Це вже ваші проблеми, вам держава виплачує пенсійні виплати.

— Та ти що, смієшся з мене?! Яка нахрін пенсія?! Моєї пенсії тобі вистачить лише на один раз зайти до генделю випити пива!

— Так, товаришу!

— Тамбовський вовк тобі товариш!

— Припинити балаган, поки ми вас не заарештували за перешкоджання виконанню нами своїх обов'язків! Де істота?

— Пішли до сраки!!! — закричала Марфа. Та коли на них направили вже зброю, вона вказала пальцем на сцену.

Люди в спецзахисті зайшли на сцену, Колобка там не було.

Коли Колобок побачив людей зі зброєю, він непомітно покотив до хати й заховався під кріслом, перечекати доки все закінчиться.

На пошуки Колобка пішло не менше двох годин. Було перевірено та перевернуто все де тільки можна. Коли його почали шукати в хаті, Колобок слідкував за ногами людей. Він інколи перекочувався в різні закутки ховаючись від них, та все одно його знайшли.

— Не чіпати голими руками! — наказав чоловік в спецодягу.

Повільно підійшов до Колобка, обережно взяв до рук, але той вистрибнув. Спочатку неповороткі люди в спецівці намагалися його вхопити, та він маневрував між ними, і всякий раз вислизав з їхніх рук, одягнених в слизькі рукавички, і нарешті до погоні за круглою примарою приєдналися поліціянти. Колобок вкусив одного з них, вчепився за пальця зубами, той почав махати рукою струшуючи звіра, і коли той відпустив, то влупився об стіну та зойкнув від болю.