3

Над пам'яттю Метта після того прекрасного обіду ніхто не попрацював. Фіцу було не до цього, а у Міті просто сил не було, причому взагалі, він не зміг поповнити навіть найменше, хоч і дуже старався.

Перед очима Метта все ще стояла Барбара, він ніяк не міг викинути з голови її перетворення, все більше схиляючись до того, що все це йому приснилося, навіть сам обід. Це була захисна реакція, він часто і до цього використовував подібний прийом, щоб вижити.

Мачуха викликала в нього неприємні почуття. Щоб приймати навколишнє і самі обставини Метт придумав гру, в якій ставився до її присутності як до страшного сну, вважаючи, що прокинувся, коли її не було поряд.

Благо Роза дуже старанно працювала, це була її дійсність і щасливе життя, яке вона, на жаль, часто переносила в сім'ю.Коли Метт був маленьким і тендітним, вона ловила його неслухняного надто необережно. Не можна сказати, що вона мала бажання завдавати йому шкоди, бо це відбувалося, тому що в неї були сильні руки і мало терпіння.

А її улюблене покарання, один у кімнаті на добу, Метта б не так лякало, якби при цьому мачуха не зачиняла двері на ключ. Того ключа, крім як у неї самої, більше ні в кого не мало бути. Сумно було, адже у разі пожежі його точно не врятували б, крім того, в потоці гнітючих думок сподіватися вийти раніше терміну з самого початку не мало сенсу.

Було дивним те, що вона щиро вважала, що це допомагає Метту стати гарною людиною. Мабуть, її саму в дитинстві занадто балували і вона відчула розчарування від того, що в кінцевому рахунку вийшло з неї.

Метт виріс, у нього тепер був дублікат ключа від кімнати та другий мобільний телефон про який знав лише тато. Крім того хитрість, за допомогою якої він міг ухилятися від міцної руки та взагалі будь-якого негативного відношення.

Тепер у Метта з'явилася сила, адже Роза і сама хотіла щоб її син став добрим у футболі, плаванні та боксі. Сама його туди направила, і він це прийняв із задоволенням та досяг непоганих успіхів між іншим. Крім того, що за своєю будовою і так був досить міцним, з кожним днем все більше збільшуючи можливості самозахисту.

- Не витай у хмарах. Краще помий посуд! - обірвала Роза хід думок Метта, не обачно. Він поперхнувся чаєм, який все ще пив.

- Звичайно! Мені це зовсім не складно. Тільки дозволь закінчити сніданок.

Метт використав впевнений тон, але ввічливий текст, це з Розою добре працювало. Озирнувшись він побачив брудні тарілки зі вчорашньої вечері, крім тих, що вони залишили сьогодні. Серед того що він побачив були два нових горщики з квітами на підвіконні, що йому дуже не сподобалось. Метт насилу втримав свій вираз обличчя в рамках необхідного.

- Тобі ж на тренування. Бігом закругляйся. Я хочу, щоб ти сміття винес, в машині запах після минулого разу. Буде твоїм обов'язком, - питання не було під сумнівом, це було твердження. Але все ж таки, коли Метт нічого не відповів, вона пристала до нього з питаннями з ряду «ти мене зрозумів?».

- Тренування. Сьогодні у нас збори! – схаменувся той вчасно.

- Футбол? - запитала Роза невдоволено, якби йшлося про плавання вона його точно не відпустила б.

Метт махнув головою, почув від неї «тато повернеться помиє» і стримуючи посмішку пройшов із важливим виглядом у свою кімнату. Жодних зборів не було, тому вистачило часу на дзвінок Дону. І взагалі не було тренування, натомість вони домовилися зустрітися на пляжі.

У нього вистачило часу навіть на горщики з квітами, ті, що були посаджені сьогодні вранці. Після маніпуляцій під деревом, невидимим із вікон спальні батьків, у горщиках замість землі з'явилися камінці, квіти ж повинні підтримуватися чимось поки остаточно не померли.

Погода того ранку було хмарною, але вода в морі все одно залишалася дуже теплою, мабуть не встигла охолонути після того, як сонце зникло.

Біля крутого схилу, зібралося багато тих, хто любить гострі враження, можливість поплавати в цьому місці добре поєднувалася з шансом класно попірнати. Трохи віддалік був і дрібний берег, але він надто швидко ставав глибоким, тому маленькі діти з батьками тут не відпочивали. Тільки додатковий плюс для тих хто стрибає зі схилу у воду, дуже зручно виходити на берег тудою, і далі стежкою підійматись на наступне коло.

На самому схилі розташувалися кущ глоду і ще одне молоде деревце, створюючи помітну тінь. Саме там збиралися ті, хто віддавав перевагу більш тихим розвагам, або просто спогляданням прекрасного, синього і хвилюючого. Серед таких були знайомі Мері, друзями їх не назвеш, але все ж таки вони добре знали один одного.

Саме біля куща на підстилках були четверо. Той вигляд, який відкривався на весь широкий обрій їх уже не захоплював, вони сиділи двоє проти двох, і грали в карти.

- Діана, ми через тебе постійно програємо. Дивись у карти, а не…

Анжеліка не змогла продовжити, її перебив хлопчик з чубчиком, вигляд якого тільки він сам вважав крутим, на ім'я Рікі:

- Ти сама грати не вмієш! Ха-ха! Діанка найкраща!

Рікі намагався догодити Діані словами, а його друг Макар усім своїм тілом, мімікою та жестами. Ці двоє друзів між собою були однокласниками, але навчалися в іншій школі, не тій, де дівчатка, і їхали на цей пляж автобусом, причому досить довго. Але вони не мали іншого вибору, їхні будинки знаходилися не на березі моря, а купатися та ниряти дуже хотілося.

Худому як стручку Макару з короткими ногами дуже подобалася Діана, хоча за зовнішніми даними йому навряд чи варто було на щось сподіватися. Це було і зрозуміло, Діана справді була дуже гарненька, і цей бірюзовий купальник вишитий бісером, дуже пасував їй сьогодні. Ось тільки швидкий рух очей, то з тремтінням догори, то різко убік, псував чудовий образ лебедя, який вона сама для себе обрала.

Красуня розмірковувала про вчорашні події у сім'ї, саме коли Барбара приїхала, і її мама несподівано згадала, що справді просила знайомого привезти її. Це була зрада, адже до приїзду цієї рудоволосої, в її будинку і натяку не було про таке прибуття, а тато обіцяв, що її відправлять «на довго».