1

Місцевість, де останні кілька днів жила дівчинка на ім'я Мері, була чудовим куточком нашої планети. Там багато хто почував себе щасливо, особливо ті, хто дійсно хотів цього, адже здатність бути щасливими криється в наших серцях.

Хлопчик, якого багато хто в цій місцевості знав як Метт, не хотів йти на сьогоднішню зустріч, але й уникнути її не міг. Проблема була в невпевненості, прояв цього стану в собі він просто ненавидів. Його батько на зустрічі наполягав, давно це запланував, проігнорувати неможливо, лишається сподіватися що все пройде швидко.

Метт відчував себе невпевнено тільки з однією людиною, рідною мамою, яку любив і ненавидів, чекав з надією і вперто уникав.

Це була його таємниця, він нікому не розповідав про найпотаємніше, і завжди з підкресленим наголосом вимовляв слово "мама" звертаючись до жінки, яка його виростила, але не народила.

Батько Метта, якого всі місцеві називали Товстим, при тому, що він був таким лише в дитинстві, а звали його Андрій, працював у місцевій поліції. А мама, чи точніше мачуха, не просто була товаришкою по службі Андрія, але й його начальницею, що відбивалося на обстановці в будинку, хоч би як той цього не хотів.

- Роза, люба! Ти ж знаєш, що їм потрібно бачитися. Вона його мати, не можна розривати цей зв'язок. Все це може негативно позначиться на його характері, - говорив батько Метта, наполегливо не помічаючи незадоволений вираз обличчя співрозмовниці.

- Ти думаєш цю дитину можна зіпсувати ще більше?! - спитала у відповідь Роза, і пирхнула як кінь, при цьому думаючи, що сміється.

- Саме так! Роза, цей хлопчик взагалі може скотитися в прірву. Що тоді скажеш? Що поробиш?! - вигукував Андрій, але тут же додав, необдумано, - ти ж їм не займаєшся.

- Я!? ... Про що ти, Андрійку?! Адже я роблю все для його виховання! - обурилася Роза, причому її чорне волосся до плечей, від надмірних рухів, розліталося в різні боки.

Батько Метта, за спиною Рози, поки вона не могла його побачити, кривлявся повторюючи її манеру говорити і навіть рухи тіла. Виходило дуже схоже та смішно, але той, хто на це дивився, надто часто бачив подібні сценки, тому навіть не посміхнувся.

– Не перестаю повторювати йому основи поведінки та моралі.

- Йому потрібне інше! Він надто звик до покарань та обмежень. З ним треба говорити… – більше для формальності сказав Андрій. Але тут він мав рацію, шкода, що сам не ставився до своїх висновків серйозно.

– Коли? У мене є час?! - Був різкий постріл, а не відповідь.

- Ось бачиш. Саме тому...

- Ти з нею хочеш зустрінеться! - ще один постріл від Рози, влучніший.

- Ні!

- Сумуєш за колишньою, - помахуючи головою, ніби у неї нервовий тик, констатувала вона, - по тобі видно, слабак. Ви обидва їй не потрібні, не сподівайся!

- Припини!! - набагато голосніше, ніж це потрібно, вигукнув Андрій.

Метт підвівся, але тут їхні інтереси зійшлися, обидва батьки в унісон крикнули йому "сядь", тільки Роза продовжила "на місце!".

Правда полягала в тому, що Андрій справді сумував за своєю колишньою дружиною, але в цьому він навіть собі не зізнавався, воліючи прикриватися сином як для інших, так і для себе самого.

Цього разу, щоб зустрітися з колишнею, йому довелося обдурити свою дружину, і навіть сина, бо знав, що той може розкрити їхній план тільки щоб порушити його.

Привіз сина до кафе, під виглядом того, що везе на тренування. Метт дійсно грав у футбол, але це мало бути точно не сьогодні. І змусив його вийти з машини, заявивши:

- Пацан! Вона вже приїхала. Тільки спробуй поводитися погано. Ти мене знаєш, я в боргу не залишусь.

Метт не став сперечатися, йому й далі жити в тій сім'ї, потерпить, як сотню разів до цього. Головне, щоби під час цієї зустрічі його не засікли знайомі. Йому не хотілося, щоб про його секрет дізнались, або як мінімум постати перед друзями у вигляді "хлопчика відмінника".

Саме про це запитала рідна мати Метта у його батька, як тільки вони зустрілися.

- Звичайно! Він робить успіхи. Весь у тебе! - відповів Андрій впевнено, тільки вуха трохи порозовіли.

Мама Метта займалася історією, і настільки глибоко, що її звідти було вже не дістати. Її дослідження мали успіх, але тільки у певному вузькому колі, світу про це нічого відомо не було. Тому її син не міг гідно оцінити її працю та успіхи.

Будучи жінкою ніжною і чуйною, мама простягла руку через стіл і стиснула руку сина, Метт непередбачливо залишив лежати її там по всій довжині, від кінчиків пальців до самого ліктя.

- Дорогенький, не варто так класти руки. Прибери їх зі столу, - сказала вона, намагаючись зазирнути синові в очі.

І ось знову, Метт відчув невпевненість. Невже йому трохи соромно перед цією жінкою? Як так? Невже, він хоче їй сподобатися? Він навіть щелепу стиснув сильніше ніж слід, насилу стримуючись, щоб не перевернути стіл.

- Жанно, як ти? Чи отримала схвалення від керівництва? Ти казала, що плануєш запустити проект як його...? – вчасно заговорив Андрій, він надто добре знав свого сина.

Мама Метта стримано посміхнулася, складно було сказати про що вона думає чи якийсь у неї настрій, при чому не тільки цієї хвилини. Жовте плаття в дрібну біленьку квіточку вимагало від неї уваги, поправивши пояс і комір, вона впустила:

- Андрійку, не хвилюйся. Навіть якщо цей проект не вийшов, вийти будь-що інше, - і як схаменувшись додала, - але я не говорила, що з цим є якись проблеми. В мене зараз багато проектів, одним навіть зацікавився професор Вульф. Думаю, у мене все вийде.

Той, до кого так ласкаво звернулися, був дуже радий і щасливий без жодної причини, і так до завершення їхньої зустрічі. Він всіляко підтримував свою колишню дружину, і був готовий прийняти від неї будь-яку інформацію. Але найдивніше, що вони зосередилися на досягненнях Жанни настільки, що коли їхній син встав і пішов уздовж столиків, ніхто з цих двох цього навіть не помітив.