Коло думок

Втомлені очі

Знову безсонні ночі.
Вдих, видих... Втомлені очі.
Легені смакують солодкий дим,
Вітер віє думки разом з ним.

Моє тіло важке, немов граніт,
Що лежить в кладовищі прожитих літ.
Ну а бідна душа — лабіринт почуттів,
В якому блукати навіть дурень не хтів б.

У голові цілий вирій питань,
Безліч розчарувань, стільки ж виправдань.
Хочеться вірити, що все не дарма,
Але куди веде шлях, в кого спитати нема.

Навпроти дзеркала веду я розмову.
У тиші гучній, в безкрайній пітьмі.
Шукаючи відповідь знову і знову
Що робити... Робити... Робити мені?

Подобається

#252 в Різне
#6 в Поезія

Відредаговано: 15.05.2026