Розділ 8

Сергій поклав папку на стіл о дев'ятій ранку і сказав, що там усе чисто. Костя відкрив.

Дитячий будинок номер сім у Харкові. Директор — Мороз Віктор Іванович, п'ятдесят восьмий рік народження. Помер у листопаді дві тисячи дванадцятого. Серцева недостатність. Лікар підписав, морг підтвердив, поховали через тиждень. Все офіційно, все по порядку, все чисто.

Заклад закрили через три місяці після його смерті. Офіційна причина — реорганізація системи опіки, злиття з іншим закладом. Стандартне формулювання, яке нічого не означало і могло означати все, що завгодно.

Костя перегорнув сторінку.

— Там є що небудь по вихованцях? — спитав не підіймаючи голови.

— Частково, — сказав Сергій. — Більшість документів або передали в архів при злитті або загубили при переїзді. Все як завжди. Ти ж і сам розумієш.

— Як завжди, — повторив про себе Костя.

Він дивився на список. Імена, роки народження, дати вибуття. Частина рядків була заповнена повністю. Куди перевели, до яких родичів, документи оформлені. Частина ні. Просто ім'я і прочерк. Вибув. Куди невідомо, коли приблизно. Чому документи неповні теж не вказано.

Сергій подивився на свого напарника, втомлено похитав головою та пішов. Не його це справа. Костя все так же лишився з папкою.

Прізвища Соколова в списку не було. Він перевірив двічі. Потім тричі. Методично, рядок за рядком, буква за буквою. Її імені не було серед вихованців дитячого будинку номер сім. Але в її особовій справі чітко стояло – Дитячий будинок номер сім, Харків, 2001—2009.

Він дивився на цю невідповідність довго. Потім подзвонив в архів.

— Мені потрібна інформація по вихованцю дитбудинка, — прозвучало напружено. — Соколова Діна Олексіївна, рік народження дев'яносто сьомий. Дитячий будинок номер сім, Харків.

Жінка на тому кінці клацала клавіатурою хвилину, хоча здавалось, що вічність.

— Є запис про переведення, — сказала нарешті. — Вона надійшла до сьомого з чотирнадцятого у Миколаєві.

— Коли переведена?

— Дві тисячи п'ятий рік.

— Можете дати інформацію по чотирнадцятому?

Пауза.

— Дитячий будинок номер чотирнадцять, Миколаїв, наразі діючий заклад, — сказала вона іншим тоном. Більш офіційним. — Інформація по вихованцях закрита відповідно до закону про захист персональних даних неповнолітніх. Для отримання доступу необхідний ордер суду або офіційний запит через прокуратуру.

— Я ж детектив харківського…

— Я розумію, — перебила вона спокійно. — Ордер або запит через прокуратуру. Більше нічим не можу допомогти.

Короткі гудки. Костя поклав телефон на стіл, встав, підійшов до вікна. Він дивився на вулицю і думав про те, як в документах чисто. Все чисто. Директор помер від серця. Ну буває, люди вмирають від такого, особливо в п'ятдесят вісім з зайвою вагою і стресовою роботою. Документи неповні. Теж буває. Документи завжди неповні коли заклади закривають і переїжджають. Діна не в списку сьомого. І це теж буває. Вона прийшла процедуру переведення і могла просто потрапити в інший журнал обліку.

Все пояснювалось просто. Все буває, але саме тому що все буває, щось і не давало йому спокою. Він не міг сформулювати що саме і це дратувало навіть більше, ніж сама ця ситуація. Причина цьому точно є. Просто він її ще не бачить.

Костя повернувся до столу. Відкрив ноутбук і знайшов восьмий епізод подкасту, той де вона говорила про психологію людей, що ховають правду. Натиснув play.

Найцікавіше в брехні, — говорив її голос рівно і без поспіху, — не сама брехня. А те як людина поводиться з правдою яку ховає. Правда нікуди не зникає. Вона просто живе в іншому місці. І іноді зовсім поруч з тим, що людина вважає своєю найчистішою правдою.

Костя зупинив запис, подивився на папку. Чисте минуле. Жодних приводів, жодних позначок. Ідеальний член суспільства. Він взяв ручку і написав на полях одне слово. Миколаїв. Підкреслив, подумав і дописав три знаки питання. А потім ще й жирний знак оклику і тільки тоді поклав ручку.

Ордер займе тиждень. Може трошки більше, а наступний лист, судячи з усього, не чекатиме стільки. Та чи скаже вона про нього тепер?

Він закрив папку і відкрив справу Кириленка. Треба було починати звідси. Жертва не могла бути вибрана просто так.