Елліллдан

— Я кажу правду! — схвильовано вимовляє чоловік, після чого випиває чарку міцного напою. Він не закушує, не запиває, навіть не кривиться, ніби в чарці була вода. — Повтори! — грізно буркоче незнайомець, кладучи купюру на стіл.

Віталій лишніх запитань не задає, він звик, що в сфері обслуговування люд трапляється різний. Його справа налити відвідувачу в посудину, яка до ідеальності натерта, люб’язно всміхнутись, по потребі трішки вислухати. Для Віталія це своєрідний додатковий заробіток, на додачу безкоштовна практика.

Хороший психолог, повинен вміти слухати.

В закладі котрий працює до п’ятої ранку, таки приходиться частенько слухати гостей, які жаліються на долю, запиваючи все до втрати свідомості, Віталій не заперечує. Йому подобається вдягати до бездоганності випрасувану білу сорочка, чорні лаковані туфлі, брюки, чіпляти єдиний аксесуар – металевий значок з його іменем.

 Хлопець в захваті від суміші різних напоїв, колориту кольорів в келиху, який дарує полегшення для душі. Дивний спосіб боротьби з стресом, депресією, застоєм, на його думку, але він не вправі їх засуджувати.

— Ваше замовлення, — Віталій ставить цього разу дві чарки.

Чоловік осушує їх за декілька секунд, його очі тьмяні, а свідомість здавалось затьмарена.

— Вони існують, ти знав?

— Хто?

— Елліллдан!

— Перепрошую, за мою несвідомість, — Віталій дійсно вперше чує дивну назву.

— Бродячі вогники, — незнайомець робить паузу, навкруги обертаючись, перевіряючи,чи ще хтось слухає їх розмову. — Хочу попередити тебе, але віднесись до цього серйозно, без жартів! Гаразд?

— Звичайно, — Віталій завжди намагається підтримувати розмову, він не осуджує гостей.

— Вони схожі на маленьких дітей, з красивими заплаканими оченятами. Рученятами труть свої рожеві щічки, і просять про допомогу в самотніх темних провулках, вичікуючи свою жертву. Їхня історія завжди жаліслива, зворушлива. Маленьке дитинча загубилось, не знає дорогу додому. Матуся хвилюється, а велике місто таке небезпечне, — голос незнайомця тремтить, але він не зупиняється. — Дорослі завжди відгукуються, адже дитя не може бути злом. Ніхто не ставить під сумніви маленьке янголятко, яке ховається в тіні, ховає в сутінках свій справжній облік монстра. Дорослі завжди ведуться на подібне. Беруться рятувати малюка, не розуміючи що в ту саму мить, беруть в свою долоню маленьку ручку не людського дитинча а виплодок зла. Злобне їхнє хіхікання ніхто вже не чує, вони ведуть по темним вуличкам де світла немає, розум вже затуманений. Не спастись вже. Вони крадуть душу, тіло. Стають нами, живуть серед нас, в людських тілах. Ніхто вже не врятує, коли Елліллдан заволоділи вашим тілом!

Незнайомець дістає знову купюру, випиває одним ковтком поставлену чарку Віталієм.

— Я вас попередив. Бережіть себе!  — на кінець вимовляє незнайомець і йде з бару.

Віталій не бере до уваги сказані слова, в нього по переду ще довга й тяжка зміна де буде сказано ще всілякого.

Хлопець виходить на вулицю по закінченню зміни, осіння прохолода зовсім не бадьорить. Ледь не засинаючи на ходу, Віталій волочеться додому, бажаючи лиш про тепле ліжко, його не цікавить пожовкле листя, що стелиться під ногами килимом, як вітер барабанить по пустим сміттєвих контейнерах. Дитячий плач привертає його увагу.

Віталій бачить перед собою маленьку дівчинку в милому червоному платтячку в білий горошок, в одній руці вона тримає ляльку а іншою тре заплакану щічку.

— Допомозіть, — не чітко вимовляє дівчинка. — Я заблукала, — схлипує вона. — Де моя мама? Хочу до своєї мамусі! Допомозіть!

Віталій підходить ближче до дитяти, і відразу відсахується від неї, мов ошпарений, коли перші сонячні промені доторкнулись її. Тінь Елліллдан звивається, мов жива змія, повільно повзе до Віталія, паралізуючи його рухи, здавлюючи до хрускоту грудну клітку.

— Попався! — злобно вимовила дівчинка, весело сміючись.

— На-ві-що? — ледь вимовляє хлопець, відчуваючи як в середині щось  буквально розривається.

— Ми також хочемо жити, — сміється потвора, шматуючи душу Віталія.

Примітки:

Елліллдан — у валлійському фольклорі бродячі вогники. Як і інші вогники, вони обожнюють збивати подорожніх з дороги і заводити їх в болота і яри та краси їхні душі.