Банші

Яна не боїться темряви, і того що в ній ховається. Не боїться шепотів та завивань що доносяться ледве чутним відлунням із нічної імли. Не боїться дитячих байок про білявку із довгим волоссям, що поночі з'являється біля будинків приречених  та самітних людей і своїм характерним стогоном та плачем оповіщає про їхню смерть, живлячись їхнім смутком та страхом.

Вона не боїться «банші», але з настанням сутінок в її квартирі світло не вимикається, вікна завжди прикриті занавісками із щільної тканини, а перед сном додає гучності радіо. На шиї вона носить срібного хрестика, котрого ні при жодних обставин не знімає. Забубони то все, але чомусь над дверима в неї висить підкова, а на ній ледве підсохлий полин.

Вона не боїться банші, адже Яна давно не дитина, котрій могло серед ночі у вікні привидітись жінка із скуйовдженим сизо-тьмяним волоссям, блідою шкірою та чорними очима, що налиті бурою кров’ю, з вуст якої лунало виття, в якому чутно було скорбні завивання вітрів смерті. 

«Банші не існує, — говорила бабуся, розчісуючи золоті коси онуки, та втираючи сльози з обличчя, — просто в мами серденько було слабке!»

Яна дуже добре знає, що банші не існує, але не перестає знімати ні на мить, даровану підвіску-іконку Богородиці від бабусі, котра здалося в’їлася їй в шкіру.

Вона не боїться банші, навіть стоячи в чорній хустці серед кладовища, коли починало смеркати. Яна не боїться жінки-примари, котра забрала по черзі її рідних, ласуючи їхнім смутком.

— Тебе не існує! — заволала на весь голос Яна, ковтаючи солоні сльози.

Відлуння власного голосу повернулось до неї ледве чутним шепотом:

«Існує…існує…існує»

Серце в грудях зжалось, дихати різко стало важко. Перед очима помутнішало, а на шию дівчині, мов хтось приклав розпечене залізо. Яна рвонула з грудей срібного хрестика та підвіску-ікону Богородиці, відразу відчувши полегшення.  

— Крихітко, тобі зле? — одізвалась жінка в чорному балахоні з-під якого виднілось довге свинцем налите волосся. Жінка не кваплячись, босоніж обережно ступаючи, наближалась до Яни. — Давай я тобі заспіваю колискову? Відразу відчуєш полегшення.