Колискові для мертвої води

Епілог (через багато років)

Су виросла. Вона стала художницею. Вона малює портрети - але завжди додає до них тріщину, ніби дзеркало. Вона ніколи не виходить заміж, але в неї є донька - всиновлена, звичайна дівчинка, яка не боїться води.

Кожного року вони приходять на берег Босфору в ту саму ніч. І кожного разу Су кидає у воду золоту монету - як данину пам'яті.

І щоразу з глибини чується ледь чутний шепіт:

«Я чекаю...»

Але Су більше не обертається.

---

THE END

(Або не кінець. Бо вода ніколи не закінчується.)

Анжеліка Сніжна

Подобається

#125 в Фанфік
#286 в Містика/Жахи

У тексті є: родове прокляття, дзеркала, що пам'ятають усе

Відредаговано: 30.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись