Колискові для мертвої води
Розділ 6. У дзеркалі темряви
Вони піднімаються нагору. Ніхаль біжить до дзеркала у своїй спальні - подивитися, чи не змінилося її обличчя. Але в дзеркалі вона бачить не себе. Вона бачить себе через десять років: стареньку, змарнілу, з пустими очницями. А поруч із нею стоїть висока постать у чорному - без обличчя, з руками, що складаються з води.
Постать нахиляється до вуха Ніхаль (по той бік скла) і шепоче:
«Ти думала, що втечеш? Будинок Адана не відпускає. Він з'їдає своїх дітей. А твоя дитина буде найсмачнішою».
Дзеркало тріскає по всій довжині. І в кожному уламку - різне відображення Ніхаль: то вона тоне, то вона кричить у пологах, то вона стоїть біля могили Бехлюля.
А з тріщин витікає вода. Солона. Чорна. Жива.
І десь унизу, в підвалі, немовля-медуза відкриває очі вперше.
#83 в Фанфік
#248 в Містика/Жахи
Відредаговано: 28.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
