РОЗДІЛ 17 ДІ "Що ми хочемо чути"

Ден спантеличено зводить брови догори. Моє питання прозвучало, як удар в область сонячного сплетіння.

— Ну, — протягує він, підбираючи потрібні слова.

В очах зблискує бажання сказати «так», мовляв, Ді, ти цілком влаштовуєш мене як коханка. З іншої сторони совість і людяність не дозволяють настільки грубо виразитись. Але мені потрібні гарантії. Я хочу безпеки і спокою, захисту і спокійного майбутнього. Трясця, я ж жінка! І втомилась тягнути вантаж на своїх тендітних плечах.

У Денові змагаються дві сторони. Починаю тиснути:

— І як ти собі надумав спільне повернення у столицю? Привезеш додому, покличеш маму і скажеш: погляньте, матусю, які гості! Ми випадково зустрілись, в Діани проблеми і я просто не зміг пройти повз.

Мій сарказм відносно його матері оглушує колишнього. Він зирить на мене широко розкритими очима, а потім відходить убік.

— Матері не обов’язково знати про нашу зустріч.

— А чого так? — ставлю руки в боки. Я добре пам’ятаю події восьмирічної давності, і зовсім не палаю бажанням перетнутись з колишньою свекрухою. Любов у нас спільна, тож краще вогонь і порох не залишати в одному місці.

— А мені треба нагадати, як після твоєї зради ми скидались по всьому світові? Ти хоч уявляєш, як мама боляче і проблематично пережила розлучення?

— Уявляю, — киваю головою, стискаючи губи в тонку лінію.

Мить — і Денис вибухне. А мені так хочеться випалити в його почервоніле від злості обличчя: наївний сліпий дурень! Свекруха — егоїстка, схиблена на синові, якому власними руками зламала особисте життя. Та я мовчу. Данко все одно не повірить. Мама — найважливіша у світі.

— Але і тебе не залишу, — промовляє Ден, витримавши ефектну паузу. — По ходу вирішимо.

— Нікуди я не поїду.

— Стривай, ти сама хвилину тому збиралась на світові гастролі.

— З тобою нікуди не поїду, — уточнюю. — Маму твою шкода.

Роздратування так і пре, в’їдливі слова не втримуються на язиці.

— Повторюю, що у цьому будинку ти не залишишся.

— А що зроби? Закинеш на плечі і силою запхаєш в машину?

— Не змушуй впадати в крайнощі.

Тон Данко не терпить заперечень. Роки змінили колишнього. Немає того хлопчика, на якого могла надавити, скрутивши губки бантиком. Він не стане догоджати, а зробить, як вважає за потрібне.
Несподіваний дзвінок у вхідні двері змушує обох здригнутись. Найпершою думкою малюється картина, що Хорт припхався з поплічниками, аби відомстити Данко за побиття. Страх хвилею пробігається по спині. Наші погляди стикаються.

— Ти на когось чекаєш? — запитує Ден, примруживши очі.

— Та ні, у тітки Галини є свій ключ.

Денис обережними кроками виходить у передпокій, відслонює портьєри.

— Може замовляла доставку, бо біля воріт стоїть кур’єрська машина?

— Я не маю жодного уявлення, що могли привезти.

Мій порив відчинити двері зупиняє рука колишнього. Перехопивши, виривається вперед, сховавши мене за спину.

Потім він натискає на дверну ручку і визирає у крихітну щілину. З протилежного боку видніється хлопчина в кепці з логотипом відомої служби доставки. Цю кепку я бачу поверх плечей Данко.

— Добрий день, я до Діани Мачковської. Їй лист.

Ден озирається на мене, а я безпечно пробираюсь під його рукою до кур’єра.

— Діана Мачковська — це я. Де розписатись?

Отримавши підпис та ще раз зирнувши на грізного Данко, хлопчина поспішно покидає подвір’я. Ми знову залишаємось удвох.

— Не здивуюсь, якщо прийшов черговий борг батька, — кажу, роздивляючись фірмове упакування. — Аж відкривати не хочеться.

— Боргів багато?

— Багато, — ствердно киваю головою. — Дуже багато. Навіть будинок під заставою.

— То як ти зібралась його продавати? — не припиняє знущатись Данко. У цю мить я готова прибити колишнього. Зарозумілий всезнайко! — Вранці мої юристи цим питанням займуться.

— А моя думка вже не важлива? — киплю через його спроби зробити мене повністю залежною. Рейдер!

— На жаль, твої проблеми тільки ростуть. А допомогти тобі нікому. Не думаю, що хочеш лягти під Хортинського.

Ден теж злиться, і в його словах прослідковується гірка, справедлива правда. Я сама самісінька у цілому світі. Навіть власній матері не потрібна. Цікаво, Ден знає про спосіб життя і неймовірні пригоди в Індії колишньої тещі?

Поки упускаю момент посмакувати подробицями особистого життя відомої столичної адвокатеси. Денис і без того застав у препаскудному стані.

— Відкривай листа, — командує з вітальні, де зручно вмостився на дивані та, як справжній чоловік, закинув ногу на ногу. Плентаючись за ним слідом, розриваю конверт. Усередині знаходиться елегантна картка-запрошення на урочистий благодійний вечір, влаштований селищним головою. Пробігшись рядками, мимоволі усміхаюсь і протягую запрошення Денису.