Колишня короля
Розділ 48
...Дан відчутно потягнув мене за волосся і поцілував у шию. По тілу пройшов електричний струм. Я спробувала відштовхнути його, але він притис мене до стінки басейну і вп'явся в мої вуста.
Я застогнала йому просто до рота, і він, провівши пальцями доріжку вздовж хребта, з натиском взяв мої стегна обома руками.
Його подих накрив мене, гарячий, трохи солоний, із гірчинкою... як спогад, що болить.
— Ти сумувала за мною… там, на Землі? — його голос хрипкий, майже сердитий.
Я мовчала. Але посмішка видала мене.
Тоді він знову натягнув волосся, нахилився ближче — майже торкаючись губами до мого вуха, прошепотів:
— Відповідай.
— Я не сумувала, — прошепотіла я, стискаючи його плече. — Я повільно вмирала.
— І ти мені ще відповіси за це, — додала я тихо, майже зі злістю.
Він уперся чолом у моє.
— Ангеліно… я клянусь… усе те, що відбулося — хіба це не моє покарання?
Його голос зійшов на шепіт.
Я торкнулась губами його плеча.
— Я кохаю тебе, Дан Костмир. До нестями. До запаморочення. До краю.
Його очі потемніли.
— Ніколи більше не віддам тебе, — сказав він, схопив мене за стегна, підняв вище й притиснув до себе так, що світ зник.
Залишився тільки він.
Його долоні знали мене краще, ніж я сама. Його поцілунки — були повільними, як обіцянка. Він більше не зупинявся.
І я не хотіла, щоб зупинявся.
#1275 в Любовні романи
#362 в Любовне фентезі
#276 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 06.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
