...

- Щось ти неуважний! Я тобі розповідаю про свої проблеми, а ти десь в хмарах літаєш. Про що думаєш , а? – спитала Надія кокетливо моргнувши віями.

-  Так. Про завтрашній день. – відповів Артем. ’’ Цікаво, а Люся одружена? Як вона проводить вечори? Вечеряє в ресторані, а потім з чоловіком займається коханням всю ніч? А в неї є діти? Вона завжди хотіла сина. ’’ Думки про Людмилу займали голову Артема весь день. Та нажаль або на щастя все було зовсім не так.

Люся була простою дівчиною, яка з часом, зовсім випадково, стала успішною бізнес-леді, проблем в фінансовому плані не мала, а тільки в особистому. Людмила вчилася на піаністку, закінчила училище на відмінно, а потім хотіла вступити на психолога, і в неї навіть вийшло, але не так сталося як гадалося. Вона з самого дитинства знала, що можна покластися тільки на себе і ніхто більше в цьому житті їй не допоможе. І коли один з її старих знайомих  запропонував їй невеличкий заробіток – вона чомусь погодилась. І не шкодує про це ні крапельки. Зараз вона досягла таких вершин у свої 24, що ніхто у її роки, напевно, не досягав таких успіхів як вона. Але кохання… Річ серйозна і просто необхідна. Нам дівчатам важливо, щоб нас любили і пригортали до себе, шептали на вушко «Я тебе люблю» і цілували до дрижаків в ногах. Таке було колись. Колись. Коли я зустрічалася з Артемом - подумала Люся. Чомусь саме зараз дівчина почала згадувати його частіше. Може тому, що наступила весна.

Весна спочатку охопила околиці міста, де зазеленіли садки господарів, забуяли клумби вправних господинь. Та зараз всередині квітня не тільки околиці, але й саме місто купалось в квітах. Підсніжники, проліски, крокуси, нарциси, тюльпани – чого тільки не можна було побачити на ринку, на алеях, на зупинках трамваїв, у руках в бабусь, дітей.  Все прокинулось! Природа насолоджувалась весною, простягала руки-гілки до неба, до сонечка. Розпускались бруньки на деревах, клумби зацвіли різноманіттям трав та квітів. Молодь гуляла вулицями, парком, набережними і у всіх дівчат в руках був букетик квітів.

Улюбленими квітами Люсі були жовті тюльпани.  Дівчина  завжди на день народження отримувала їх від Артема та зараз вже декілька років вона взагалі ніяких квітів не отримувала. Люся  вирішила пішки піти на роботу. Вийшовши з під’їзду вона побачила як якийсь хлопець подарував своїй коханій великий букет жовтих тюльпанів. На очі нахлинули сльози. Та що зі мною? Щось я геть розкисла. Треба взяти себе в руки. Сьогодні важливий день — нам просто необхідна угода з цією компанією. На небі сяє сонечко, я посміхаюся і все буде добре.