Глава 5

ГЛАВА 5

Крайн

Знайоме поколювання по всьому тілу. Начебто міріади крижаних голок атакують зсередини та зовні. Перехід.

І ось Крайн знову стоїть на землі іншого світу. А в голові вихором проносяться спогади. Те, що він відчував тоді, і через що пройшов.

Прив’язка до святилища. Його колись створили стародавні маги, що володіли нині втраченою магією Потоку. Аліри. Обранці Творця світів. Маги, наділені можливістю подорожувати між світами за допомогою таких святилищ. Ті, що вміли створювати унікальні артефакти.

На жаль, від їхньої цивілізації практично нічого не залишилося. Світ тоді ледве не був зруйнований і скотився до кам’яного віку. Нинішні маги Тверді – малі діти у порівнянні з алірами. Але все ж таки вони змогли відродити цивілізацію. На чолі з тими, у кому кров алірів виявилася сильнішою, ніж у інших. Тільки вони отримували прив’язку до святилищ древніх. І якось так вийшло, що Твердь розділилася на кілька держав, що дорівнювали числу таких святилищ. Мірейни стали одними з правителів свого світу.

Не всім спадкоємцям династії вдавалося пройти перевірку прив’язкою. Декого при спробі це зробити розривало на шматки. Але все ж таки вони йшли на такий ризик добровільно. Адже тільки того, хто пройшов перевірку, вважали по-справжньому гідним. А ще він отримував нагороду, що дарувала йому додаткові переваги. Вхід до скарбниці алірів, звідки міг винести один артефакт на свій вибір. І координати випадкового світу, куди міг за бажання вирушити будь-якої миті.

Крайн тоді обрав просторове кільце, хоча більшість його предків віддавали перевагу зброї. Але як головний спадкоємець, він і так отримає доступ до всього, що раніше належало предкам і що вони колись винесли зі святилища. Особистий просторовий артефакт річ не менш корисна і потрібна. Особливо з урахуванням того, що Крайн твердо вирішив, що вирушить до обраного для нього світу. Нехай батько і відмовляв.

Подорожі в інші світи найчастіше небезпечні та непередбачувані. Багато хто з тих, хто ризикнув туди піти, або зовсім не повертався, або переміщався назад ледве живим. Але ризик все ж таки був виправданий. Іноді інші світи давали можливість принести нові корисні знання на Твердь. А це давало перевагу їхнім державам. Між ними взагалі відбувалася постійна конкуренція.

Минулого разу Крайн хвилювався наче хлопчисько. Був напружений, як перед боєм. Тим більше, що перенести з собою в інший світ і назад можна обмежену кількість людей. І поки вони були там, когось іще перенести з Тверді було неможливо. Тож ніякі хитрощі тут не допоможуть.

Крайн узяв з собою Ленарда та ще трьох магів. Вони були готові до всього. І зробили перший крок в новий світ з виставленою перед собою зброєю.

Але навколо було на диво мирно та спокійно. Дерева тихо шелестіли кронами. Пташки співали. Не було ні чудовиськ, ні войовничих аборигенів. Та й атмосфера цілком придатна для дихання. Проте про всяк випадок вони перестрахувалися. Один з магів одразу накрив їх повітряними сферами. Але зрозумівши, що в цьому немає потреби, зняв.

Вони саме обговорювали подальші плани, коли прямо на них вискочив місцевий. Молодий хлопець приблизно віку Крайна. Його трохи похитувало. А ще разило запахом алкоголю.

Побачивши п’ятірку озброєних холодною зброєю людей у ​​дивних костюмах хлопець остовпів. Невідомо, що він зробив би далі. Може, заволав би і підняв галас. Місцевих неподалік могло бути багато. І невідомо, чого від них чекати.

Ленард зорієнтувався першим. Оглушив хлопця ментальним ударом. Довелося напоїти аборигена спеціальним еліксиром, який зробив мозок сприйнятливим для подальших впливів. Далі була передача знань їхньої мови. Переговори та вербування.

Усе пройшло напрочуд легко. Хлопець, коли переконався, що все відбувається насправді, а особливо побачив мішечок з золотом та коштовним камінням, що йому запропонували, охоче погодився допомагати.

Олег Довгих. Так звали аборигена. Студент якогось місцевого навчального закладу. У цьому місці він з компанією відпочивав на природі.

Завдяки цьому хлопцеві прибульці змогли нормально влитися у місцеве суспільство. Дізналися, який одяг тут носять. Які звичаї та закони. І ще багато чого корисного. Абориген виявився напрочуд тямущим. А світ, на перший погляд, здався дуже перспективним.

Крайн переправив назад усіх, окрім Ленарда, щоб передали батькові листа від нього. Сам же вирішив пожити з другом у новому світі та дізнатися щось корисне для Тверді.

Олег винайняв для них квартиру. Поміняв виділене йому золото на місцеві гроші. Став для них незамінним помічником. І хоча він був тим ще пронирою, і явно непогано нажився на своїх замовниках, Крайн вважав це прийнятною платнею за послуги.

Власне, на дні народження цього самого Олега, куди той запросив їх, щоб показати місцеві розваги, Крайн і зустрів Аліну.

Іноді він думав, що краще б цього не сталося. Тоді подорож до іншого світу залишила тільки приємні спогади. І він не мав би такого упередження проти спілкування з місцевими.

Але від долі не втечеш. Отже, йому судилося зустріти цю жінку. Ту, яка вкрала його серце з першого погляду.

Варто було зазирнути в її величезні зелені очі, і він пропав. Хоча нічого особливого в дівчині не було. Невеликого зросту. Худенька. Вдягнена набагато скромніше за інших дівчат, які знаходилися в клубі. Але щось у ній було таке, що мимоволі привертало увагу. Якась чистота, внутрішнє світло, щирість. Кучерики, що обрамляли трохи дитяче личко, і зовсім його зворушили. Така мила, світла дівчинка. Хотілося підійти до неї, взяти за руку і вивести з цього галасливого місця, сповненого вульгарних і неприємних істот.