Розділ 34

НІКОЛЬ

Мене поглинула паніка, коли Даніель покинув мене. Тіло заструсило, але кінцівки були такими слабкими, що здавалося, я не зможу навіть рухнути. Ніколи. І ще більше мене паралізувала думка, що я більше можу ніколи не побачити Даніеля.

Літак не припиняло трусити, хоча люди поволі заспокоювалися, особливо коли пролунав голос пілота, як тільки Даніель пішов… Але я не могла заспокоїтися.

Я кусала губу до крові, намагаючись привести себе до тями. Я не могла просто сидіти й чекати. Не могла.

Що якщо нам залишилося мало? Що якщо літак розіб’ється? І я… Я не скажу Даніелю, що він… що він неймовірний і єдиний чоловік, у якого я закохалася як остання дурепа.

І я не могла бісовій фобії забрати в мене шанс це зробити. Побачити його ще раз.

Відстібнути паски безпеки я змогла не відразу. А коли це зробила, наступною проблемою було піднятися. Адже ноги були ватяні та не слухалися від слова зовсім. Тож я схопилася за сидіння та, з допомогою рук, піднялася. Літак шатало, тому це не дуже допомагало з рівновагою.

Мій маневр не залишився непоміченим. Менше ніж через хвилину до мене підійшла стюардеса, та сама, що намагалася зупинити й Даніеля.

— Пані, що ви робите? Сідайте назад на своє місце, — голосно промовила вона, тримаючись теж за сидіння.

— Ні. Мені треба до… — літак ще штурхнув. — До свого чоловіка. Де він?

Мій голос зірвався, і я ледве не почала плакати від безсилля свого тіла. Чорт-чорт-чорт!

— Вам туди не можна, — захитала вона головою.

Але я не збиралася її слухати. Мені треба до нього. Негайно. Я не мала сил на розмови, тож усі залишки зосередила на переміщенні і повністю ігнорувала стюардесу.

Крок за кроком я намагалася наблизитися до дверей, за якими зник Даніель. Лише думка про те, для чого я це роблю, давала сил йти далі, попри нудоту та паморочення в голові.

— Прошу, зупиніться, — продовжувала дівчина мене зупиняти.

Але я не слухала. Йшла й йшла далі. Та варто було зробити ще крок, і до різкого потемніння в очах додався поштовх на борту, і мої ноги не витримали. Я відчула, що падаю, лише коли сильно вдарилася головою, і перед тим, як поринула в темряву, пролунав крик.