Розділ 31

НІКОЛЬ

Я спантеличено заходжу до залу з Даніелем, тримаючись за його руку. Очима ковзаю по світлому приміщенню з позолотою в давньогрецькому стилі. Жінка, що буде нас розписувати, хмуро дивилася на годинник, змушуючи мене почервоніти. Але все ж вона професійно розтягнула губи в посмішці, коли ми підійшли до неї. І не встигла я оговтатися, як нас почали розписувати.

Її промова проходила повз моїх вух, серце грохотіло, і тіло поколювало від близькості чоловіка, який з хвилину на хвилину стане моїм чоловіком.

Коли підійшла черга клятв, жінка сказала нам встати навпроти один одного. Повернувшись до чоловіка обличчям, Даніель не відпускав мою руку. Навпаки, стиснув сильніше, немов думав, що я втечу. Ця думка на мить промайнула в моїй голові, але надовго не застрягла, коли я зустрілася з його поглядом. Важко ковтнула, з завмиранням слухаючи його клятву, яку він повторював за жінкою.

— Я, Даніель Владенко, беру тебе, Ніколь Матвієнко, за свою законну дружину, щоб любити і бути твоїм від цього дня і надалі, у радості та в горі, у багатстві та в бідності, у здоров’ї та в хворобі, любити і шанувати, поки смерть нас не розлучить… — слово за словом говорив чоловік, і кожне з них, наче тавром, залишалося на моїй шкірі і під нею доходило до самого серця.

З паузою я зрозуміла, що надійшла черга і до мене. Я важко ковтнула та почала повільно промовляти слова:

— Я, Ніколь Матвієнко… беру тебе, Даніель Владенко, за свого законного чоловіка…, щоб любити і бу...бути твоєю… від цього дня і надалі, у радості та в горі, у багатстві та в бідності, у здоров’ї та в хворобі, любити, шанувати і… — завмираю на останніх словах і повільно закипаю, коли чоловік ледве помітно усміхається одним кутиком губи.

Жінка, схоже, подумала, що я не розчула, і повторила:

— …Шанувати і підкорятися…

Але я навпаки ще більше стискаю губи. Ну ні. На це ніяких клятв я давати не буду. Хай і не надіється. Мене ось ці слова не настільки торкнули, аби обіцяти йому підкору. Дзюськи йому!

— Ооо, брате, а невістка то в мене не промах, — сміється збоку Крістіан, про якого я все встигла забути. Помічаю, як збоку “зайка” тицяє його в бік.

Жінка, то схоже, не зовсім розуміє цю дурку, і все ж спрямовує погляд на Даніеля. Ну звичайно, він тут у нас головний. А моя думка — то всім до…

— Продовжуйте, — киває він, але погляд його, що не відривався від мене, був багатообіцяльним та самовпевненим.

— Гхм… Поки смерть нас не розлучить, — промовляє вона і видихає, коли я промовляю ці слова.

Далі нас просять обмінятися обручками. З не зрозуміло звідкись вони з’являються, і ось уже Даніель натягує її на мій палець, а свою простягає мені, вигинаючи брову. Я, зціпивши зуби, ледве вдягаю її на його палець.

Поки на задньому фоні лунав голос жінки:

— Ці обручки є символом вашої вірності та єдності. Нехай вони нагадують вам про цей важливий день і про обіцянки, які ви дали один одному…

Ооо, ще й як нагадуватимуть, тільки дещо інше.

Нам дають розписатися на документах про одруження, і…

— З радістю оголошую вас чоловіком і дружиною. Ви можете поцілувати свою наречену, — промовляє жінка з полегшенням.

А я навпаки завмираю. Даніель ж робить впевнений повільний крок, притягує до себе, поклавши руку на карк, змушуючи мурах збунтуватися та розбігтися по шкірі.

— Нарешті, ти моя… — хрипко промовляє чоловік, дивлячись прямо у вічі.

Не встигаю втягнути повітря, як губи чоловіка вмить знаходять мої.

Стогну від його напору, машинально чіпляюся за поли піджака і просто не в змозі протистояти. Мозок немов вимикається, і з’являється лише одне бажання — якомога довше відчувати цей трепет та приємне ковзання губ і язика чоловіка.

Забуваю про усе, поки Даніель неохоче, але все ж відсторонюється від моїх губ.

Важко дихаю, дивлячись на його привідкриті губи. Ох, добре, що я матову помаду вибрала, — відразу виникає в думках, аби за секунду я здригнулася від різких хлопків.

Повертаю голову і бачу, як Крістіан широко посміхається, хлопаючи з усіх сил. В мить багровію, розуміючи, що вже не вперше нашим поцілункам є свідки…

Дякую за ваш актив та терпіння! Ось вони нарешті одружилися) Нарешті вона його…