Розділ 11

НІКОЛЬ

Я колупалася виделкою в тарілці, дивлячись в одну точку й покусуючи губу.

Як і пообіцяв Даніель, його не було ці два дні, і… Це відчувалося дивним. Здавалося, я так звикла до його наполегливості, що ось так залишитися наодинці сприймалося якось неправильно.

Я не виходила з номера, приймаючи лише їжу, яку мені доставляли, і яка, як з’ясувалося, була заздалегідь оплачена. Він сплатив не тільки за кімнату, а й за все необхідне. І це ще більше змушувало мене думати про нього. Даніель, мабуть, уже й нову наречену собі знайшов і тисячу разів забув про мене, а я все ніяк не могла викинути його зі своєї голови.

Застуда в мене минула. Ліки й відпочинок пішли на користь, і лише час від часу мене турбував ніс. Але це вже були дрібниці.

За останні дні я спілкувалася тільки з батьком, і то недовго. Він переживав за мене, а я вирішила, що йому краще не знати про те, що Даніель стежив за мною. Тому я вирішила знову йому зателефонувати.

Та лунали гудки, але ніхто не відповідав. Це мене насторожило, тож я вирішила набрати його пізніше. Тим часом я переглядала оголошення про оренду житла, оцінювала пропозиції, але всі вони виглядали схожими, ціни були майже однакові, тож я могла визначитися в будь-який момент.

Після цього я знову набрала батька, але він і цього разу не відповів. Моя тривога посилилася. Я вже не знала, до кого ще звернутися, і єдина людина, яка прийшла мені на думку, — це мій дядько Василь. Ми з ним не дуже ладнали, але він міг знати щось про батька. А якщо й не знав, то міг би з’ясувати, бо мені було значно складніше зробити це самій. Я була впевнена, що він не зрадіє моєму дзвінку, та вибору в мене не було.

Дядько теж відповів не одразу, а лише на третій раз. Як виявилось, не через якісь проблеми або те, що він не чув, а тому, що просто не бажав відповідати. Причину цього я теж невдовзі дізналася, і вона мені зовсім не сподобалася.

— Алло, що, племіннице, згадала про дядька? Що тобі треба, кажи відразу, бо я зайнятий.

Мені раптом навіть стало цікаво, чим він може бути так сильно заклопотаний. Дядько не з тих, хто справді завжди має купу справ. Це просто тактовний натяк, що моєму дзвінку не раді, але мені було байдуже. Я натягнула штучну посмішку, стиснула руку в кулак і лагідним голосом промовила:

— Що ж ви, дядьку Василю, я й не забувала про вас, просто трохи справ мала. Телефоную, бо не можу зв'язатися з батьком, а зараз перебуваю за кордоном. Ви, можливо, знаєте, чи все з ним гаразд?

— А мені звідки знати, що з моїм братом? Я з ним теж не особливо спілкуюсь, але навіть попри це він утягнув мене в проблеми.

— Які саме?

— Уже телефонували мені певні люди, дали ясно зрозуміти, що мій брат винен їм гроші. А оскільки я його родич, то маю теж віддати їм частку. Але дзуськи я вам щось дам! Ви там самі свої справи вирішуйте, бо бачите, розтринькали гроші, а коли їх не стало — відразу про мене згадали. Ні-ні, в мене самого їх немає. Не те що у вас, вони були, але ви їх про… та байдуже! Ти, Ніколь, моя племінниця, але в цьому я не допоможу ні тобі, ні батькові, ні твоїй сестрі.

— А що з батьком? Якщо вам телефонували… Він не відповідає, ви можете знати, де він?

— Думаєш, у мене є на це час?

— Дядьку Василю, прошу вас, я вас більше не потурбую, тільки дізнайтеся…

— Ти мене й так уже не потурбуєш, бо я тебе заблокую! Все, бувай!

— Ал… Дядьку Василю! Алло! Алло! От зараза! Чорт забирай!

Знову набираю номер, але вже за секунду розумію, що він не жартував. Рідний дядько мене заблокував, сестра невідомо де, до батька не можу додзвонитися, а я ще й в іншій країні. Але найстрашніше те, що я ж учора з ним говорила, і все здавалося гаразд. Він мене запевняв, що проблем немає, а сьогодні я не можу зрозуміти, що відбувається і чому він не відповідає. Ніби… ніби сталося щось жахливе.

Мене кидає в холод. Страх стискає груди, і я починаю сумніватися, чи батько казав мені правду. Невже він приховував реальний стан справ, щоб я не втручалася? Я повинна була з'ясувати, що трапилося і яка ситуація насправді. Адже я досі пам’ятаю слова Даніеля, що він не збирається допомагати батькові безкоштовно. І здається, він стримує свою обіцянку. Я маю це з'ясувати… І знаю лише одну людину, яка може розповісти мені всю правду. Головне питання тільки, чи не пізно.