Глава 23

Настя

Я не знала, що так буває і моє тіло здатне на подібні відчуття. Не прикидатись, нічого не контролювати – просто віддатись чоловіку, який може подарувати стільки насолоди. Здається не залишилось жодного сантиметра, який не відчував би зараз блаженний спокій після шаленого кохання. Я взагалі не помітила, скільки пройшло часу відтоді, як ми з Марком переступили поріг його спальні. Кімната давно занурилася в темряву, Марк перебирав моє волосся і ми обоє мовчали, а в голові була пустота. Я більше не думала над тим, чи правильно вчинила, чи правильно взагалі жила досі і це трохи лякало. Виявляється, все, чому мене вчили на курсі психології втрачало сенс, коли поруч був той самий.

– Ти не спиш? – Марк легенько торкнувся моєї маківки губами.
– Ні, але ти мене майже приколихав. Котра година?
– Яка різниця, – він накрив ковдрою оголене плече. – Спи. Я дозволяю вам запізнитися на роботу, пані Найденко.
– Спокушаєш валятися у ліжку до обіду, – мені дійсно не хотілося розплющувати очі.
– Майже. Хоча готовий заприсягтися, ти собі такого не дозволяєш навіть у вихідний. Угадав?
–Угу… Краще не звикати до того, від чого потім важко відмовитись,
– Ти зараз про сон, чи про щось інше?

Я підняла голову. Марк дивився на мене, наче хотів зазирнути в душу і це мене збентежило. Всі три роки роботи психологом я запевняла жінок, що найгірший варіант – з’ясовувати стосунки в ліжку. Взагалі вести якісь серйозні розмови в спальні і ось на тобі! З Марком все було не так і я спробувала перетворити все на жарт.

– До приємного швидко звикаєш, ти ж не будеш прикривати мене щодня через запізнення на роботу? Мене з’їдять колеги. Або тебе…
– Настю, викинь, будь ласка, це з голови, – він провів пальцем по моїх губах. – Ти надто переймаєшся тим, хто що подумає! Ми дорослі люди, чому ти не дозволяєш собі просто побути щасливою?
– Я щаслива навіть більше ніж сподівалася.

Мені забракло слів. Справа була не в текілі, тепер я це знала точно, а в тому, з ким я ділила ліжко. Може Юрій він мав рацію? Ми з чоловіком вже давно перестали бути коханцями в прямому сенсі цього слова. Я думала лише про дитину і про те, що врятує нашу сім’ю, а сім'я тим чаосм давно перестала існувати. З Лісовським все сталося навпаки – я тікала від почуттів, а вони брали гору.

На щастя, Марк не дав мені можливості зануритись у сумніви. Він більше не мучив мене розмовами, просто легенько пестив, поки дрімота остаточно не забрала в полон. Єдина романтична свічка, що потріскувала на столі, нарешті згасла і я не помітила, як дійсно заснула. Навіть не спитала, чи потурбувався Лісовський про будильник, але, як виявилося, це було й непотрібно, бо сталося дещо таке, до чого я була не готова.

– Марку, ти вдома? – жіночий голос викинув мене зі сну наче катапультою.

Хтось ходив по квартирі і Лісовський теж прокинувся, кілька секунд очманіло прислухаючись до кроків за дверима. Я наче в дурному серіалі миттю натягнула ковдру до підборіддя і почала шукати очима свій одяг.

– Трясця… – мій чудовий коханець вистрибнув з ліжка і натягнув на голе тіло шорти.

Виглядав саме так, як чоловік, якого випадково застукали! Я не встигла нічого спитати, в голові пульсувало від думки, що у якоїсь коханки Марка є ключі від квартири. Фантастика! Зараз буде сцена з бійкою і видиранням волосся.

Лісовський прослизнув через ледь відчинені двері і зник, а за його прикладом теж кинулася одягатися. Застібнула блузку не на той ґудзик, але як вже вийшло, просто якомога швидше накинула жакет і пригладила скуйовджене волосся. Криків в спальню не було чути, але я не могла утриматись від бажання дізнатись, що там відбувається, тому навшпиньки до дверей і притулила вухо.

– Я тебе попереджувала! – це був жіночий голос. – В кого з нас склероз? Мені потрібні документи на машину, ти сам сказав, щоб я прийшла і забрала! І ти взагалі на годинник дивився, вже дев’ята, я думала ти на роботі.

Отакої! То мій коханець потай ділить майно зі своєю половиною? Якщо розібратись, мені до цього не було ніяких справ, я сама була в такому ж становищі, але виявляється Марк брехав. Через це стало так гидко, що я обізвала себе найгіршими словами! Знала ж, що всі ці коханці на одну ніч – брехуни. Вміють пустити пил в очі, а я повелася, як школярка!

– Слухай, мамо…

Я відсахнулася від дверей. Мама?! Що він там казав – не знаю, це вже не мало значення. Якщо з іншою коханкою я ще якось могла розібратися, то з матір’ю – це вже важка артилерія! Залишалося сподіватись, що вона забере папери і ввічливо піде, але я недооцінила пані Лісовську.

– Який сюрприз! – тепер я чула її навіть не граючи у шпигунку, хоча й пропустила частину розмови. – Давно у тебе є дівчина?
– Давно.
– І наскільки це серйозно?

Марк щось пробурмотів, я не розчула що, а його мати відповіла не одразу.

– Отже, серйозно. Нарешті! То може ти нас познайомиш, як її, до речі звуть?
– Анастасія. Але вибач, ти невчасно, думаю не треба пояснювати чому.
– Синку, ти перетворюєш мене на монстра, який забув, що таке молодість! Хіба я кажу, щоб ти зараз запросив Настю попити зі мною кави? Є інша можливість. В неділю Ігорю тридцять, у твого брата ювілей і я сподіваюсь ти хоча б цього разу переступиш наш поріг, – пані Лісовська перебила спроби Марка щось заперечити. – Досить, чуєш! ДО-СИТЬ! У мене два сини, я втомилась від спроб вас помирити! В тебе є дівчина, впевнена, вона чудова. Приходьте вдвох. Я хочу познайомитись зі своєю майбутньою невісткою і відмови не приймаються!