Глава 14

Колись я любила спати на новому місці, бо сподівалась, що побачу уві сні нареченого. бабця навіть навчила замовлянню, яке треба сказати перед сном. Хто міг подумати, що зараз стану такою вразливою, що крутитимусь всю ніч! Думки, наче монстри одразу на мене накинулися, варто було вмостилася на дивані у вітальні. Кращого місця, щоб спати окремо від Юри в домі не було, але задрімала я лише під ранок. Може тому дзвінок о сьомій здався ієрихонською трубою.

Я насилу розплющила очі і намацала на підлозі поруч телефон. 

– Це така помста? – на зв’язку була Люда і я згадала, що вчора точно так її розбудила. – Що вже сталося?

– Добрий, якщо він такий, – схоже подруга була вже на вулиці, я чула звуки транспорту і цокіт її підборів. – Ти давай підіймайся, а я поки розповім новини.

– Ти мене лякаєш, – я сунула ноги в капці, а вільну руку в рукав халата. – Не тягни! 

– Коротше. Добре ми погуляли на корпоративі, генерального забрали в лікарню з інфарктом. Я тільки що дізналася.

– Нічого собі! 

Новина дійсно вражала, Сергій Володимирович був у нас нівроку, зроду навіть на лікарняний не ходив, а тут таке. 

– Отож! Сама в шоці, але зараз це не головне. Ти ж розумієш, чим це пахне? Буде хтось новий на його місці, я ще не знаю хто саме, але на дев’яту вже призначили планерку. Дідько, хто так кладе асфальт, це щоб ворог не пройшов? – вона видала ще кілька смачних словечок, поки повернулася до розмови. –  До чого це я… ти теж повинна бути. Новий бос хоче особисто з нами переговорити. Знайомитись буде. Я вже біжу перевірю, щоб документація була в порядку, а ти теж підтягуйся і дивись не запізнися.

– Постараюся.

– Так, щось не чую в голосі ентузіазму. Ти взагалі вдома?

– А де я ще можу бути? – питання було якесь недолуге, поки я не зрозуміла, куди веде Люда.

– Ну… у мене є один варіант.

– Слухай, – я підійшла і визирнула в коридор, щоб упевнитись, що Юрі не підслуховує. Наша вчорашня розмова про примирення закінчилася нічим, але я не хотіла скандалу і звинувачень у зраді. – Якщо ти про Лісовського, це було один раз. Між нами нічого немає і бути не може! Я навіть не знаю його номер телефона. 

– І погано, що не знаєш! Ти надто правильна, люба, не обов’язково бути зразковою, бо ти вчиш інших, як зберегти родину. Чи ти зробила дурницю і пробачила Найденкові? Він там перед тобою на колінах не стояв вчора? Якщо так, краще нічого мені не кажи, вдам, що я не чула! 

– Пропонував почати все спочатку, – брехати не було сенсу. 

– Так і знала, зрозумів, що втрачає! Всі вони однакові, хотів однією дупою на двох стільцях сидіти, це ж так зручно! Ти ж не погодилась?

– Звичайно, ні…

– Пишаюся тобою! Тоді тим більше швидко збирайся, від тебе ще доїхати треба, дивись не запізнюйся, потім поговоримо, хочу знати подробиці!

***

Я глянула на годинник. Часу дійсно залишалося замало, в годину пік їхати – ще те задоволення, а просити Юрія мене підвезти тепер не було можливості. До того ж він спав і я не хотіла його будити. Не хотіла знову повертатися до теми “Спробуємо все спочатку”! Не вийде. Мені важко було залишатися з ним під одним дахом, а про те, щоб лягти в одне ліжко взагалі не могло бути мови!

Я на швидку зробила бутерброд та каву і пробіглася по розкладу на сьогодні. Троє відвідувачів до обіду, отже навряд чи ми з Людмилою потеревенимо, а з новим начальством і поготів, бо треба скласти гарне враження. 

Я закинула до рота жуйку і вже перед виходом нанесла краплю парфуму. В компанії з діловим костюмом вийшло майже ідеально, на мій погляд звичайно. Люда б сказала, що все це нудто, але в мене не було мети спровокувати боса і привернути зайву увагу. Нехай місце його коханки займе хтось інший. Виявляється ця роль мені зовсім не личить, бо навіть після тієї однієї ночі з Марком думки весь час до нього поверталися. 

Поки я підфарбовувала губи, замість зборів думала про одне: чому Лісовський сам? У нього ж ідеальне комбо – зовнішність, гроші і запас сексуальної енергії, як у безперебійника. Камасутру вчити теж не треба, тоді що? Може він теж “одружений”, тільки не хоче реєструвати стосунки? 

Я тряхнула головою, наче це допомогло б викинути дурні думки. Через Юрія перестала довіряти людям, а чоловікам і поготів, бо в кожному тепер бачила зрадника. Як з таким досвідом допомагати парам поновити стосунки?! Казати: краще розлучайтесь і починайте з чистого листа, все одно це не можна забути. Закінчуй, Настю, або тобі доведеться звільнитися і опановувати нову професію…

Позбутися цих нав’язливих образів вдалося тільки по дорозі, та й то лише тому, що все пішло через одне місце. Спочатку затрималося таксі, бо водій був не місцевим і переплутав адреси. потім його зупинив інспектор за перевищення швидкості. Поки вони розбиралися зі штрафом, я поклала на сидіння кілька купюр і вискочила з машини. Не дивлячись навколо, звичайно, бо всі жінки після бурних стосунків однакові. Треба ж було не побачити того підлітка на самокаті, адже він проїхав майже перед моїм носом і прямо через величезну калюжу! 

Сніп бруду з найближчої калюжі вкрив мене ледь не з ніг до голови і відскочити я не встигла. 

– Ну просто триндець! Трясця! Бісова халепа! – всі слова, які були у мене в запасі я проговорила вголос. 

В сумочці була пачка вологих серветок, але з такою катастрофою вони не впоралися. Ну просто чудово! Я забігла у скляні двері офісу і одразу попрямувала до вбиральні. 

Ти де?! Всі вже на місці! 

Я ледь не впустила телефон, поки читала повідомлення від Люди. Сушарка за цей час майже впоратись з відмитими плямами і я повернула собі більш-менш адекватний вигляд. Чи думала, що повернула, бо коли нарешті забігла до конференц-зали, застигла на місці і взагалі втратила дар мови. Ні, цього просто не могло статися в реальному житті, бо за директорським столом сидів Лісовський.