Глава 14

Колись я любила спати на новому місці, бо сподівалась, що побачу уві сні нареченого. бабця навіть навчила замовлянню, яке треба сказати перед сном. Хто міг подумати, що зараз стану такою вразливою, що крутитимусь всю ніч! Думки, наче монстри одразу на мене накинулися, варто було вмостилася на дивані у вітальні. Кращого місця, щоб спати окремо від Юри в домі не було, але задрімала я лише під ранок. Може тому дзвінок о сьомій здався ієрихонською трубою.

Я насилу розплющила очі і намацала на підлозі поруч телефон. 

– Це така помста? – на зв’язку була Люда і я згадала, що вчора точно так її розбудила. – Що вже сталося?

– Добрий, якщо він такий, – схоже подруга була вже на вулиці, я чула звуки транспорту і цокіт її підборів. – Ти давай підіймайся, а я поки розповім новини.

– Ти мене лякаєш, – я сунула ноги в капці, а вільну руку в рукав халата. – Не тягни! 

– Коротше. Добре ми погуляли на корпоративі, генерального забрали в лікарню з інфарктом. Я тільки що дізналася.

– Нічого собі! 

Новина дійсно вражала, Сергій Володимирович був у нас нівроку, зроду навіть на лікарняний не ходив, а тут таке. 

– Отож! Сама в шоці, але зараз це не головне. Ти ж розумієш, чим це пахне? Буде хтось новий на його місці, я ще не знаю хто саме, але на дев’яту вже призначили планерку. Дідько, хто так кладе асфальт, це щоб ворог не пройшов? – вона видала ще кілька смачних словечок, поки повернулася до розмови. –  До чого це я… ти теж повинна бути. Новий бос хоче особисто з нами переговорити. Знайомитись буде. Я вже біжу перевірю, щоб документація була в порядку, а ти теж підтягуйся і дивись не запізнися.

– Постараюся.

– Так, щось не чую в голосі ентузіазму. Ти взагалі вдома?

– А де я ще можу бути? – питання було якесь недолуге, поки я не зрозуміла, куди веде Люда.

– Ну… у мене є один варіант.

– Слухай, – я підійшла і визирнула в коридор, щоб упевнитись, що Юрі не підслуховує. Наша вчорашня розмова про примирення закінчилася нічим, але я не хотіла скандалу і звинувачень у зраді. – Якщо ти про Лісовського, це було один раз. Між нами нічого немає і бути не може! Я навіть не знаю його номер телефона. 

– І погано, що не знаєш! Ти надто правильна, люба, не обов’язково бути зразковою, бо ти вчиш інших, як зберегти родину. Чи ти зробила дурницю і пробачила Найденкові? Він там перед тобою на колінах не стояв вчора? Якщо так, краще нічого мені не кажи, вдам, що я не чула! 

– Пропонував почати все спочатку, – брехати не було сенсу. 

– Так і знала, зрозумів, що втрачає! Всі вони однакові, хотів однією дупою на двох стільцях сидіти, це ж так зручно! Ти ж не погодилась?

– Звичайно, ні…

– Пишаюся тобою! Тоді тим більше швидко збирайся, від тебе ще доїхати треба, дивись не запізнюйся, потім поговоримо, хочу знати подробиці!