Глава 12

Настя

Перший ковток міцної кави здався мені ковтком життя. В цей час людей у кав’ярні було небагато, більшість мирно спали у вихідний день, але Люда сиділа навпроти і мовчки за мною спостерігала.  

– То кажеш Найденко тебе відпустив? – нарешті порушила вона мовчанку. – Без допиту?

– Як бачиш, він все розпитав у тебе. До речі дякую, ти просто ідеальна актриса! Я сама б кращої історії не вигадала.

Я вже знала в деталях все про дзвінок Юри і про версію подруги щодо цієї ночі. Чи повірив мій чоловік в таку історію – інше питання, але зараз про це геть не хотілося думати. Люда у відповідь лише відмахнулася.

– Не дякуй, це було легко. Майже правда, бо якби ти не випила, то зараз лежала б вдома з мігренню на подушці, мокрій від сліз. А так… – вираз її обличчя став бешкетним і подруга до мене нахилилася. – Ну як він? Судячи з синців у тебе під очима спали ви чисто символічно. 

– Люда! 

В мене почало пекти щоки. Ніколи не обговорювала інтимне життя, а тут такі відверті розпитування.

– Я просто хочу знати, як Лісовський, він нічого собі, чи тільки зовні цікавий? 

– Тобі все детально описати, чи достатньо сказати, скільки було раундів? – не знаю, як мій язик повернувся таке вимовити. 

– Ого, то я в Марку не помилилася! – радісно вимовила Люда. – Нарешті нормальний чоловік! Розлучишся і знатимеш, що на світі існує щось краще за Найденка! 

– Скажи розлучуся і буду шукати нову роботу, – я перехопила погляд подруги і зітхнула. –  Та ну, невже Лісовський буде плескати про вас язиком?

 – Не буде, але ти добре знаєш, які в нашій компанії правила. Бездоганний образ і надійний, як золотий банк шлюб. Як я буду виглядати, сама подумай – психологиня, у якої чоловік пішов до іншої. Ні сім’ї, ні дітей!

Стало гидко, навіть кава втратила свій смак. Дійсно треба було моніторити інше місце роботи, але Люду і це не збентежило.

– Не перебільшуй! Наш бос дотримується трудового законодавства, там ніде не сказано, що ти повинна бути заміжня. Не звільнить. Ну, а раптом що – будеш працювати на себе. Набереш клієнтуру за тиждень і даватимеш консультації в Зумі. 

– Як в тебе все легко!

– До речі про легкість, – було видно що вона трохи вагається. – Щодо дітей, це теж на краще. Може у вас з Юрієм не просто так нічого не виходить, буває ж генетична несумісність! І не сперечайся, мені все одно, що там тобі наговорили лікарі, почитай статистику! Тобі треба просто знайти іншого кандидата і тоді все вирішиться само собою. А поки знаєш що, допивай свій криптоніт і влаштуємо тобі шопінг. В нове життя – у новому образі! 

Від Люди не так просто було відчепитися. Якщо вже вона за мене взялася, то цілком серйозно. Через пів години ми вже були в найбільшому магазині міста і по черзі заглядали у різні відділи. Зараз Люда затягнула мене в бутік і рішуче попрямувала до відділу з сукнями. 

– Ось, приміряй, розмір твій, це те, що потрібно!

Вона сунула мені в руки вішака з червоною сукнею. Тонкі бретелі, розріз майже не білизни, я не уявляла себе в чомусь подібному.

– Це ти пропонуєш в такому вигляді на роботу прийти, щоб мене не звільнили?

– Ні, я хочу, щоб у тебе в шафі було щось сексуальне на вихід. Не знаю… в ресторан, наприклад, чи куди тебе запросять. Свої нудні класичні сукні сховай де-небудь, то тільки Найденку подобалось, що ти сама скромність. Ніхто зайвий раз оком не кине на його дружину, – фиркнула Люда. – А ще можна оцю блузку і спідницю, на тобі буде сидіти ідеально, ти ж у нас “пісочний годинник”, не то що в мене фігура тип “газета”!

Почуття гумору ніколи не залишало Людмилу. Ми ще деякий час сперечалися і вона доводила, що я повинна змінити образ. Кардинально! 

– Я сподіваюсь, ти не збираєшся себе обмежувати через Найденка? Я так зрозуміла, йти він поки що від тебе не збирається, сидить на двох стільцях, але послухай… – подруга міцно стиснула мої пальці. – Не ведися заради бога на його вибачення, навіть якщо на колінах буде стояти! Хто зрадив раз, зрадить і другий, ти ж це не гірше мене знає, а тут такий роман у нього. Я б ще зрозуміла, терпіти заради дітей, хоча і тут сумніваюся, що це варто. Краще вже самій виховувати, ніж з таким батьком.

Мене це зачепило за живе. Найболючіша тема – дитина і те, що я не можу стати матір’ю. 

– Ти так говориш, тому що виросла в нормальній родині, а не як у мене. Знаєш, як це – коли твоїх друзів батько вчить водити машину, возить сім’ю за кордон відпочивати, а ти  вколюєш на городі, щоб вистачило картоплі? Якби не Іван, я б так і продовжувала жити, він у мене і брат, і батько в одній особі. Ні, Людо, дитина повинна зростати в повноцінній сім’ї.

Все це я говорила скоріше для себе самої, щоб не повестися на ідею-фікс стати матір’ю одиначкою. Знайти донора для ЕКЗ, чи навіть всиновити якогось сироту. А може… але ні, про Марка я думати собі заборонила!