Глава 11

Юрій

В тихому омуті чорти водяться! Я дивився на Настю і в голові не вкладалося, що вона на таке здатна. Не ночувала вдома, повернулася пом’ята, наче всю ніч валялася в чужому ліжку. І головне спокійно дивилася мені в очі! 

— Де ти була? – я б розніс зараз пів хати, але доводилося стримуватись. 

– На корпоративі, – Настя просто знущалася, не інакше.

– Не роби з мене ідіота, я спитав, у кого ти ночувала? У того пінгвіна, з яким я тебе застукав?

Щоки у неї трохи вкрилися рум’янцем, але Настя і цього разу поводилась, як Снігова королева – нуль емоцій. Чи я досить м’яко назвав того типа? Цікаво було б дізнатись хто він насправді, бо моє нічне розслідування ні до чого не призвело. В комп’ютері не було жодних підозрілих контактів, вона така наївна, що навіть телеграм можна було вільно прочитати. Самі телефони клієнток, бізнес чати, переписка з подружкою ні про що… 

– Я тобі не зобов’язана звітувати, нагадаю – ми розлучаємося.

– Але поки що ти моя дружина. І я взагалі не збираюсь ставити штамп про розлучення, тому хочу знати правду, може й дійсно слід розбігтися, якщо ти вже пішла по руках.

– Відійди! – в очах у Насті спалахнув недобрий вогник. – Я тобі не дозволю мене принижувати, зрозумів? Ти зрадив мене, Юро, в тебе більше року стосунки на стороні, ти навіть обручку вже купив для Поліни і при цьому намагаєшся звалити на мене провину? 

– Про що ти говориш? – треба було тримати позицію, але Насті надто багато знала і я вже почав думати про те, що сам наплужив. Десь засвітився чи вона залазила в мій телефон?

Настя відійшла від мене і сіла на край ліжка. Видно, що боролася з собою. 

– Ти так стараєшся залишитися білим і пухнастим, Юро, але марно! Справа в тому, що я не просто застала тебе в ресторані з іншою. Я все про вас знаю – від першого побачення, перед Новим роком до того, що ти планував поїхати на море в оксамитовий сезон, – вона замовкла, тільки свердлила мене очима. – Я консультувала твою коханку, тільки не знала, хто вона насправді. Щемлива історія – самотня жінка, розлучений чоловік, який ніяк не рішиться знову побудувати щасливі стосунки. То ти ще й брехав їй, що ми розбіглися? Казав, що я погана хазяйка, засранка, що там ще у таких як ти в арсеналі?  

В мене пропав дар мови. Поліна ходила по психологах?! Може ще й по бабках, щось там підливала, аби я скоріше розлучився?

– Бачу, тобі немає чого сказати, – з гіркотою закінчила Настя. – От і мені немає чого. А що до вчорашнього – ти бачив мене з колегою, а не з коханцем.

– Такий колега, що кинувся заради тебе ледь не у бійку, – мене досі брала оскомина, що дозволив так себе викинути за двері.

– А ти хотів, щоб він дивився, як ти тягаєш мене за руки і обзиваєш при людях?

– Цього не було! 

– Невже? – вона скочила підійшла і простягнула до мене руку. На зап’ястку були сліди, схожі на синці і я ледь не вилаявся. – Це крапка, Найденко! Я не знала, що ти на таке здатен, тому закінчимо, добре? В мене ще плани на сьогодні, дай пройти.

Трясця, як це сталося? Синці від моїх рукостискань? Звісно, вона мене сама довела, але якщо це не зам’яти, доведеться не просто повертати гроші. Її брат – цей двометровий бурелом – ще переламає мені кістки. 

– Я не хотів, – потрібні слова якось не йшли на розум, але Настя нічого і не чекала. Мовчки вийшла зі спальні і пішла до ванної кімнати. Залишила мене повним ідіотом, якому і сказати немає чого. 

Я стиснув кулаки. В голові крутилося лише одне – якщо вона дійсно провела ніч з коханцем, у мене буде чим відповісти. Навіть в разі розлучення! Хто в такому випадку не втратить над собою контроль? Я швидко набрав знайомий номер її найкращої подруги, бо вже почув, як в душі шумить вода. Така собі маленька перевірочка, подивимось, як вона засвітиться.

– Алло, – я дочекався, поки Людмила зніме слухавку. – Привіт, Людо, не розбудив? Я просто хотів спитати, ви що досі гуляєте? 

– Тобто?

– Ну, Насті досі не повернулася й телефон не відповідає, може розрядився, – серце в мене бахкало аж у скронях, поки чекав відповіді. 

– А вона тобі не сказала?

– Не сказала про що?

– Юро, декому пити зовсім не можна, а їй підлили горілку в сік. Дурнуваті розваги, знаєш, як це буває на корпоративі. Потім Настю знудило, тому я відвезла її до себе, але вона вже повинна була повернутися. Десь застрягла в дорозі, чи в аптеці купляє активоване вугілля…

Щось Людмила ще торохтіла, а в мене відлягло від серця. Отже, той принц на білому коні пролетів як фанера над Парижем. Напилася і проспала всю ніч у подруги... Це не найгірший сценарій і у мене ще був шанс все виправити. Хоча б зовні, на кілька місяців, поки розв’яжу свої нагальні проблеми.