Глава 10

Я прокинулась дуже рано. За вікном тільки загорілися ліхтарі і я не одразу зрозуміла, де знаходжусь. Голова лежала на плечі у Марка і він міцно спав, обіймаючи мене однією рукою, дихав рівно і тихо. Ковдра сповзла і я краєм ока бачила його сильне невтомне тіло, яке подарувало мені стільки задоволення, що в це важко було повірити. Адже у мене досить спокійний темперамент, я не з тих, хто страждає, якщо чоловік поїхав на тиждень у відрядження! Чи може справа не в мені і я всі ці роки сама себе не знала?!

В роті пересохло, хотілося пити та почистити зуби, бо після текіли присмак був ще той. Я якомога тихіше поворухнулася, вислизнула з ліжка і почала шукати свій одяг. Щось було на кріслі, щось просто на килимі під ногами – точно картинка з фільму вісімнадцять плюс. На щастя хоч свою білизну я знайшла одразу, після чого прокралася до виходу і обережно зачинила двері в спальню. 

Тільки тепер розум потроху став повертатися. Я збожеволіла! Провела ніч з першим-ліпшим чоловіком, який мене до себе запросив. Хоча ні. Заради справедливості треба сказати, що Марк не просто випадковий знайомий. Він вартий того, щоб закохатися, шкода це не про нас! 

Я покопалася в сумочці і знайшла ментолову жуйку – хоч трохи освіжити дихання. Про те, щоб залізти в душ і мріяти не доводилось, головне зараз непомітно зникнути.  Втеча була найкращим виходом, бо вранці все виглядало інакшим, а я не хотіла, щоб мене терпіли поруч із ввічливості. Не хотіла потрапляти Лісовському на очі такою – з темними колами під очима, розтріпаним волоссям і головним болем. Чоловіки не люблять ранковий вайб з коханками – там я вмовляла себе саму, поки спускалася ліфтом. Хай все залишається просто маленькою пригодою, щось на кшталт курортного роману без продовження і обов’язків! Тільки найкращі спогади. 

Я викликала таксі ще в під’їзді і поки чекала, набрала Людмилу. Після вчорашнього вона, мабуть, ще спала, але мені треба було поговорити і терміново, тому я дочекалася, поки подруга відповість.

– Настю, ти на годинник дивилася? – голос був сонний і невдоволений. – Якщо ти телефонуєш не тому, що почався кінець світу… 

– Щось таке. Я провела ніч з Лісовським і зараз їду додому.

– Що?! 

Мені здалося Люда щось розбила, потім почулася стримана лайка і вона повернулася до розмови вже з зовсім іншим настроєм. 

– Це такий жарт?

– Якби ж, – початок мені не сподобався. Якщо вже найкраща подруга в шоці, діло пахне керосином. 

– То ти серйозно?! Настю, я тебе обожнюю, ти просто бомбезна жінка! Розумієш, як ти втерла носа Найденку? За Марком вчора весь вечір упадали всі від Зої до прибиральниці, а ти й пальцем не ворухнула і він попався.

– Людо,  тихіше! – я сіла в таксі, що приїхало за пару хвилин й затулила мікрофон, щоб зменшити гучність. – Ніхто нікому не попався, так просто вийшло… Я відчуваю себе… – не могла навіть підібрати слів, але у Людмили епітетів вистачило на двох.

– Ти красуня, просто сексі жінка, так себе і відчувай! І до біса твого чоловіка, раз він так повівся. Свято місце пусто не буває, знаєш як кажуть, хай зрозуміє, як це коли тебе проміняли на іншого. 

Наступних кілька хвилин я слухала монолог подруги, яка була просто у захваті. Лише потім, коли таксі повернуло до мого дому, я її зупинила. 

 – Все сказала? Дякую за підтримку, але в мене до тебе прохання. Якщо Юра зателефонує…

– О господи. Тільки не кажи, що ти ще хочеш, щоб я тебе прикрила? Навіщо?

– Бо мені не потрібен скандал. Це не я йду з сім’ї через коханця, пам’ятаєш? Хочу, щоб ми розлучилися максимально тихо і швидко, як цивілізовані люди.

– Гаразд. Але за таку жахливу брехню з тебе кава. 

Я видихнула з полегшенням. Не тому, що боялася, а через те, що розставила крапки і моє життя знову стало моїм власним. У всякому разі і так думала, поки не вставила ключ в замок квартири. Він був незачинений, отже Юрій зараз вдома. Прийшов забрати речі, чи може чекав на мене?

Цього тільки не вистачало! Я переступила поріг і майже одразу зіткнулася з чоловіком. Він був у домашній футболці і шортах, наче нічого не сталося – ніяких валіз та коробок, нічого, що нагадувало б про розлучення.

– Де ти була? – Юрій закрив мені дорогу. 

– І тобі добрий ранок, можеш відійти, я хочу піти переодягнутися.

– А в душ не хочеш після веселої ночі? – очі у нього просто палали, але на щастя спроб простянути руку більше не було. 

– Якщо захочу, то піду і в душ, чи я повинна питати дозволу? 

Я пішла до спальні, відкрила шафу і зняла з вішака халат. Потім витягнула свіжий рушник. 

– Я так розумію, ти не передумала, – вже спокійніше продовжив Юра. – Робиш все, щоб ми жили під одним дахом, як чужі люди?

– Я роблю?! – він мене просто вразив. – Я думала це все вирішив. У тебе є кохана жінка, плани на майбутнє, добре – бажаю щастя, я тебе не тримаю. Розійдемося мирно, Юро, ти ж розумієш, що це кінець? 

– Це твоя вигадка і не більше. В мене немає ніяких стосунків на стороні, а Поліна… хто з чоловіків не стрибає іноді в гречку? І ти винна в цьому не менше за мене, бо я втомився від сексу за розкладом. Люди займаються цим не тільки заради того, щоб зачати дитину, а ми вже забули, що буває інакше!

Я прикусила язика. От тут Юрій мав рацію, дійсно забули. Тільки я тепер мала з чим порівняти наші відносини в спальні і це не робило йому компліменту.