Глава 9

Настя

Добре, що я не взула туфлі на підборах, бо точно б відпали ноги. Ми з Марком гуляли вже другу годину – спочатку в центрі міста, а потім по околицях. Наче студенти, у яких немає квартири, щоб побути вдвох. Я повірити не могла, що респектабельний виконавчий директор так полюбляє ходити пішки, але повністю здалася на волю випадку. Брела поруч, слухала історія та жарти. сама щось розповідала. 

До речі, сузір’я Оріона Лісовський дійсно показав. Ми якраз були в пустому парку і дочекалися, поки трохи розійдуться хмари. Я прослідкувала за його рукою і задрала голову, щоб роздивитись зірки.

– Це Оріон? – мене спіткало розчарування. – Більше схоже на пісочний годинник, або у мене відсутня уява.

– Ні, подивись, те, що ти називаєш годинником – тіло, посередині пояс, а лівіше витягнута рука з луком. 

Я зробила крок назад, бо небо затуляли гілки і Марк притягнув мене до себе. Я притулялась до нього спиною і відчувала дивний спокій та захист, але не тільки це. Мене обіймав майже незнайомий чоловік, а голова починала паморочитись від чого дотиків та навіть від запаху парфуму. Я поклала долоню на його руку, наче шукала рятівну соломинку. Господи, просто дитячий садок, поводилась, наче недосвідчена дівчина-підліток! На щастя, Марку більшого заохочення не знадобилося. Він розвернув мене до себе і поцілував.

Мій мозок цієї миті вимкнувся. Я дозволила опанувати свої губи, а далі поцілунок став по-справжньому гарячим і вимогливим. я вловила легкий присмак коньяку, але це не відштовхувало, навіть навпаки і я обійняла Марка, поклавши руки на шию. 

На обличчя упало кілька прохолодних крапель. Дощ почався несподівано і повернув мене до реальності – я розплющила очі і побачила, що Марк дивиться на мене з ніжністю і очікуванням. 

– В мене немає парасольки, – хрипко проговорив він, та прибрав моє волосся за вухо. – Візьмемо таксі?

Я мовчки кивнула. Таксі? Провезе мене в готель? Хай так і буде, я хочу пережити одну казкову ніч, бо реальне життя мене розчавило. До того ж Марк приїхав лише на кілька днів, повернеться до свого міста і ми все забудемо. Такий собі роман у відрядженні! І відмінна помста Найденку, як сказала б моя краща подруга.

На щастя чи ні, але зупинися і подумати над тим, що я чиню, в мене не було часу. Таксі приїхало досить швидко. Я сховалася на задньому сидінні і поклала Марку голову на плече. Наші пальці були переплетені і він час він часу погладжував мої, від чого по тілу пробігало тремтіння. Єдине, про що я зараз здатна була думати – як це буде, ніч в номері готелю з коханцем? А ранок? 

Авто повернуло і заїхало у двір новобудови. 

– І де це ми? – я підвела голову, щоб визирнути назовні. 

– Я тут знімаю житло. Ну як знімаю, двоюрідна сестра зараз живе в селі і квартира стоїть пуста. Не хоче здавати квартирантам, щоб не ухайдохали, а мені, коли буваю в гостях дає ключі, – він подивився на мене. – Щось не так? Я не наполягатиму…

–Ні, все нормально, просто я не очікувала!

Тут брехати не довелося. Дійсно все пішло аж ніяк не як я собі уявляла. Не готельний номер з сексодромом, а трикімнатна затишна квартира, ніяких свідків, журналів реєстрації…

– Проходь до вітальні, я поки зроблю тобі чай. У Інни є ціла колекція, ти любиш чорний, чи зелений? 

– Все одно.

Я зайшла до просторої кімнати з ідеальним порядком і подумала, що точно тут працює клінінг. Ні пилинки, кожна річ на своєму місці, а Марк нічого не розкидав, бо приїздив сюди тільки ночувати. Я зручно вмостилась на дивані, вирішила що не буду вдавати леді, навіщо? Хоч зараз можна просто бути собою!

Коли Марк повернувся з тацею, я вже достатньо заспокоїлась, але тепер він сів поруч і від цього я розгубила всі слова. 

– Можемо подивитись якесь старе кіно, хочеш? 

– Навіть не знаю. Я  давно була на побаченні, а що у тебе є в колекції? Щось з Луї де Фюнесом знайдеться?  

Лісовський розсміявся. 

– Пошукаю, може й є, але якось не чекав, що ти фанатка Фантомаса.     

– Треба було обрати щось більш романтичне? Дику орхідею? 

Марк забрав у мене з рук чашку, з якої я не зробила ще жодного ковтка і повернув на столик. Потім взяв за підборіддя. 

– Якщо ти зараз про той самий романтичний настрій, то мені нічого не треба, крім тебе самої. Але я не хочу, щоб це виглядало так… наче зустріч на одну ніч. Ти заслуговуєш більшого, Настю, бо навіть не уявляєш, який ти унікальний скарб. Мені давно ні з ким не було так добре. 

– Марку, не треба, – в мене стислося серце. – Давай не будемо говорити про почуття. Ти ж знаєш, як це буває – на ранок тобі все здасться інакшим. 

– А тобі? – він не заперечував, тільки провів пальцем по моїх губах і легко їх поцілував. 

– Не знаю. Але думаю, я не пожалкую…