Розділ 17

- Повір, я не могла вчинити інакше, - упевнено вимовляю я, але бачу по погляду Лери, що вона все-таки не може зрозуміти мій вчинок.

- Якби ти нам з Ігорем розповіла про те, що чекаєш на дитину...

- І що б це змінило? - Занадто різко перериваю я дівчину, але побачивши, як вона зблідла, поспішаю перепросити перед нею. - Вибач, Лерочко. Просто ця тема для мене навіть через стільки років залишається занадто болючою. Але я і зараз вважаю, що тоді вчинила правильно. Твій батько зробив свій вибір.

- Але я впевнена, якби він знав, що ти вагітна, то ніколи б не відпустив тебе. У нього, звісно, важкий характер. І не подумай, що я зараз захищаю його. Просто я знаю, він би ніколи не вчинив так підло з тобою. І точно б розірвав стосунки з цією своєю... Регіною, - тихо промовила дівчина. - Та й ми з Ігорем ніколи б не дозволили образити тебе.

- Ось саме з цієї причини я і вирішила поїхати, - сумно посміхнулася я. - Ви б підтримували мене і в тебе з батьком знову почалися б конфлікти. А я не могла цього допустити. Та й нав'язуватися Владу я теж не збиралася. Я і так занадто часто переступала через свою гордість і намагалася достукатися до нього. А потім зрозуміла, що просто не потрібна йому. І прив'язувати його до себе, шантажуючи дитиною... Це було б низько й підло. Та й не змогла б я жити з Владом, знаючи, що він не любить мене, а терпить тільки через дитину. Загалом, що тут говорити. Минуле вже все одно не повернути.

- Минуле справді не повернути, - зітхнула племінниця. - Але мені, здається, можна спробувати щось змінити зараз. Надюшо, я, звичайно, розумію, що не маю права вказувати тобі... Але може все ж таки варто розповісти батькові про Мілану?

- Лєра, я думаю Надя має сама вирішувати - розповідати Владиславу Івановичу про доньку чи ні, - втрутився в нашу розмову Ігор. - А ми маємо прийняти її рішення, яким би воно не було. До того ж ми взагалі не маємо права втручатися в особисте життя твого батька і Наді.

- Так я ж не наполягаю. Просто мені так хотілося, щоб у нас, як раніше, була дружна і любляча сім'я. А щодо особистого життя батька... Я дуже сумніваюся, що він щасливий з Регіною. До речі, Надюшо, а я так розумію, що в тебе на особистому фронті не все так погано, - хитро примружилася Лєра. - Адже ти обіцяла розповісти нам про загадкового тезку мого батька. Здається, Мілана дуже прив'язана до цього чоловіка. Звісно, прикро трохи, що чужий дядько ближче нашій дівчинці, ніж рідний батько. Але тут я повністю згодна з Ігорем. Ми не маємо права втручатися у твоє особисте життя. І ми справді приймемо твій вибір, тому що хочемо, щоб і ти, і Мілана були щасливі.

- Ну, на особистому фронті в мене все без змін. А от проблеми точно з'явилися. Тому що цей загадковий чоловік до якого так сильно прив'язалася Мілана... твій батько Лера, - тихо промовила я.

Після моїх слів у кімнаті запанувала така тиша, що мені здавалося я чую, як б'ється моє серце. Я бачила, що Лера з Ігорем перебували в повному шоку. Та й не дивно, адже я сама пережила ось такий самий шок, коли кілька днів тому побачила Влада.

- Очманіти! - Прийшовши до тями, видихнула Лєра. - Ось це сюрприз! А я думала, що після знайомства з сестричкою мене вже важко буде чимось здивувати.

- Ось зараз навіть сердитися не буду на тебе, дитинко. Бо іншого слова, щоб висловити свої емоції, точно не підбереш, - нервово реготнув Ігор. - Сюрпризи стають дедалі цікавішими й несподіванішими.

- А знали б ви в якому шоку була я, коли кілька днів тому побачила в нашому садочку Влада, - так само нервово посміхнулася я. - Та ще й такого, що захоплено розмовляє з Міланою.

- От якби хтось сторонній розповів мені про такий поворот подій, ніколи б не повірила, що таке можливо. Але ж мені тато розповідав, що збирається спонсорувати якийсь садок. Я, щоправда, не особливо вдавалася в усі подробиці. Думала, що цей садок знаходиться в нашому місті. А тут виявляється просто неймовірно вдало все збіглося. Надюшо, але ж це знак! Доля дає моєму батькові ще один шанс, щоб усе виправити! - Я побачила, як радісно спалахнули очі дівчини. - І я дуже сподіваюся, що він точно не упустить цей шанс.

- Лєро, ти зараз про що? Ти не забула, що у твого батька є законна дружина? І я не збираюся руйнувати їхню сім'ю, - серйозно подивилася я на племінницю.

- Сім'я? Надюшо, та немає там ніякої сім'ї! Ця істеричка Регіна вийшла за батька виключно заради статусу і грошей. А він... Ну, що там коїлося в голові в тата, коли він робив цю найбільшу в його житті помилку, я, якщо чесно, досі не зрозумію. Загалом те, що вони абсолютно чужі одне одному люди й жодної любові там і близько немає, я навіть не сумніваюся. Батько он, судячи з його розповідей, останнім часом майже вдома не з'являється. Постійно в якихось відрядженнях. Тож я тобі з упевненістю можу сказати - руйнувати там нічого. Та і я просто впевнена, коли тато дізнається, що Мілана його донька...

- Ось цього я якраз найбільше і боюся, - тихо промовила я. - Розумію, що маю розповісти Владу про доньку. Тим паче бачу, як Мілана за ці кілька днів прив'язалася до нього. Але ось пробачити його і впустити в наше життя я не готова. І тому зараз перебуваю в повній розгубленості й, напевно, вперше за всі ці роки не знаю, що мені робити.

- Надюшо, пам'ятаєш, одного разу, коли я не могла розібратися у своїх почуттях, ти сказала, що потрібно слухати своє серце. І завдяки твоїм порадам я тепер дуже щаслива, - Лера посміхнулася Ігореві й притиснулася до нього. - То може і тобі просто потрібно прислухатися до свого серця.

- Лєра має рацію, - Ігор притягнув її до себе і ніжно обійняв. - Надюшо, слухай своє серце і відкинь усі зайві емоції та страх. Ну, і як завжди можеш розраховувати на нас. Вже якось спільними зусиллями розберемося з цією непростою ситуацією. А зараз дівчата я пропоную всім іти відпочивати. День був, скажімо так, емоційно насиченим і нам не завадить добре виспатися. А завтра погуляємо, розвіємося, проженемо всі сумніви й тривоги. І налаштуємося виключно на позитивні емоції. Правда, Надюшо?

- Було б не погано. Головне, щоб у понеділок мене знову не накрило ось цими сумнівами та тривогами. Але я буду дуже старатися не піддаватися їм, - усміхнулася я.

- Ну, ось, впізнаю нашу рішучу й цілеспрямовану Надю, яка завжди могла буквально за кілька хвилин втихомирити грізного тирана, що розбушувався. І якщо Владислав Іванович спробує якимось чином тиснути на тебе, я думаю ти без проблем зможеш протистояти йому. Ти сильна дівчина і я просто впевнений, що впораєшся з будь-якими викликами долі.

Побажавши мені на добраніч, Лєра та Ігор пішли до своєї кімнати. А я увійшла в спальню до доньки, підійшла до її ліжечка і, нахилившись, обережно поцілувала її в щічку. Дивлячись на спокійне й умиротворене личко моєї дівчинки, згадала, як вона раділа, коли дізналася, що Лєра її сестра. Як світилися щастям її очі. І думка про те, що доведеться розповісти Владу про доньку, вже не так сильно лякала мене. Зрештою, він же її батько, і я бачу, як малятко тягнеться до нього. А я дуже хочу, щоб моя дівчинка була щасливою. Ну, а в наших непростих стосунках ми вже якось сподіваюся розберемося. Дорослі люди все ж таки.