Розділ 16

Я дивлюся на щасливі обличчя Мілани, Лери та Ігоря, і моє серце наповнюється теплом. Як довго я мріяла саме про таку сімейну ідилію. Мріяла, але не наважувалася відкритися перед рідними мені людьми. І чим більше минало часу, тим складніше мені було наважитися розповісти про свою таємницю. І вона важким тягарем лежала в мене на серці. І ось тепер я відчуваю неймовірне полегшення. Та й взагалі цей день наповнений такими позитивними емоціями, що я забуваю про всі ті проблеми, які впали на мене за останні кілька днів. Наразі я просто щаслива! І хочу зберегти ось це відчуття щастя якнайдовше.

- Мамочко, а ми ж завтра підемо гуляти до парку? Я думаю Лері та Ігореві там дуже сподобається, — весело щебече Мілана.

- Ну, якщо Лера та Ігор не проти...

- Звичайно, ходімо, - обіймаючи сестру, посміхається Лера.

- Ура! І на гойдалках покатаємось? – Радісно скрикує дівчинка.

- Я звичайно не любитель гойдалок, але Ігор точно з тобою покатається, - побачивши засмучене обличчя Мілани, поспішила заспокоїти її дівчина.

- Та не питання, - розплився в посмішці Ігор. – Завтрашній день присвячуємо активному сімейному відпочинку. Тож, Міланочко, складай план розваг.

– Клас! Я вже уявляю, як буде весело. Мамочко, а дядько Влад...

"Ну, от і знову на горизонті з'явився наш обожнюваний дядько Влад. Куди ж без нього! Я теж прямо вже уявляю як би він "зрадів" зустрічі з усіма нами! І як би нам усім було" весело"!" - подумки посміхнулася я.

- Сонечко, я знаю, що обіцяла тобі запросити дядька на Влада на прогулянку з нами. Але в нас і так уже зібралася весела компанія, — намагаючись не показувати свій настрій, що миттєво зіпсувався, посміхнулася дочці. - І я впевнена, що ти й з Ігорем дуже класно покатаєшся на машинці. А з дядьком Владом ми підемо гуляти наступного разу. Домовились?

- Домовилися, - трохи подумавши, все ж таки кивнула дівчинка, а я з полегшенням зітхнула.

Я розуміла, що тільки на один день відтягую неприємну зустріч з Владом. Але для мене цей день дуже важливий. До того ж я сподівалася на підтримку Лери та Ігоря. Мені доведеться розповісти їм, хто ж такий цей загадковий дядько Влад. І я була впевнена, що разом ми придумаємо, як мені викрутитись з непростої ситуації. Адже в минулому ми були чудовою командою і справлялися з ще жорстокішими викликами долі.
******
- Здається, мій Воронов уже почав готуватися до ролі батька сімейства. Сказав, що сам прочитає казку Мілані, — посміхнулася Лера, сідаючи поряд зі мною на дивані.

Моя дівчинка цілий день ні на крок не відходила від Лери та Ігоря. А коли настав час лягати спати, попросила їх ще трохи побути з нею та почитати казку.

- Я впевнена, що ви з Ігорем будете турботливими та люблячими батьками, - обняла я дівчину. - Ваш сюрприз справді виявився карколомним! І я справді дуже рада за вас, Лерочко.

- Ну, ти нас, Надюшо, теж здивувала так здивувала. Я, якщо чесно, досі перебуваю у легкому шоку. Знаєш, я коли побачила Мілану, то спочатку подумала, що в мене глюки почалися через гормональний збій. Стоїть мала, можна сказати, точна копія мене в дитинстві! А очі... Ну, тут я вже проганяла всі сумніви. З глузду з'їхати! У мене є молодша сестричка! – Радісно вигукнула дівчина.

- Дитино, ти що це тут розбушувалася. Між іншим, я тільки малу уклав, а ти її своїми захопленими криками розбудиш, — пробурчав Ігор, сідаючи поряд з нами.

- Ой, я не хотіла, - винно прошепотіла Лера.

- Не хвилюйся, племіннице, у Мілани сьогодні такий насичений день був, що вона тепер міцно спатиме до самого ранку, - посміхнулася я їй. - Та й вам уже не заважало б відпочити.

- Ні, Надюшо, не знаю як в Ігоря, але в мене до тебе стільки запитань, що я точно не піду відпочивати, доки не отримаю на них відповіді. І заперечення не приймаються. У мене он сестричці, судячи з моїх підрахунків, скоро п'ять років буде, а я про неї нічого не знаю! Та й взагалі я, якщо чесно, досі не можу змиритись з тим, що ти тоді так несподівано поїхала. Навіть не поговорила з нами, — ображено глянула на мене дівчина. - І зауваж, я всі ці роки намагалася не турбувати тебе і не ставила зайвих запитань. Але тепер... Надю, я думаю, настав час відверто поговорити. Ти ж знаєш, що можеш довіряти мені та Ігореві.

- Знаю, Лерочко. І я згодна відповісти на всі ваші запитання. Я справді надто довго зберігала свою таємницю. Але повір мені, я не могла зробити інакше, — впевнено сказала я.

***********

Доброї ночі! Цю історію сьогодні можна придбати зі знижкою.

Пручайся, мені подобається

- Яка ж ти все-таки скотина, Ігнатов, - я з презирством дивлюся на чоловіка.
- Я думав ти будеш вдячнішою за допомогу, - на його обличчі з'являється хижий вищир.
- За допомогу?! Ти відібрав мій бізнес!
- Викупив, малюк. Це різні речі.
- Тобі мало, так?! Вирішив забрати єдине, що в мене залишилося?
- Ти завжди можеш спробувати зі мною домовитися, - його рука ковзає моєю талією. Секунда і я утиснута в його тіло.
- Що... про що ти говориш?! - Шиплю в його обличчя.
- Я хочу тебе. Собі. Назавжди. Потрібна лише твоя згода.
- Тільки у твоїх мріях! - Упираюся, але чоловік не відпускає.
- Подивимося, чи надовго у тебе вистачить сил чинити мені опір, - гарчить і його гаряче дихання обпалює губи.