Розділ 5

Коли чую знайому мелодію, відразу ж хапаю телефон. Він, на цей час, для мене немов рятувальний круг у бурхливому океані емоцій.

- Привіт, Надюшо. Сподіваюся, прогулянка у парку допомогла тобі заспокоїтися? А то я вже не на жарт переживати за тебе почала. Чесно кажучи, ніколи не бачила тебе такою розгубленою та напруженою. То як у вас справи? – Обережно поцікавилася Даша.

– Прогулянка точно пішла на користь. Мілана отримала море задоволення, а головне зібрала цілий рюкзачок усіляких листочків, шишок та гілочок. І тепер у нас весь стіл обставлений дуже симпатичними виробами, а їх творець мирно сопе у своєму ліжечку, — посміхнулася я, згадавши умиротворене личко своєї малечі.

- От і добре. Та й у тебе, подруго, голос ніби бадьоренький. То може, якщо ти не проти, я приїду до вас? Я вже й тортик купила. Впевнена, що нам є з тобою про що поговорити, — весело заторохтіла дівчина.

- Ну, якщо вже й тортик купила, то, звісно, ​​приїжджай. Так і бути, поговоримо.

- Все, Надюшо, вилітаю. Хвилин за десять буду, — радісно випалила Даша.

Пройшовши на кухню, я поставила чайник і посміхнулася. Впізнаю мою невгамовну подругу. Впевнена, що розмовляючи зі мною, вона вже була одягнена і будь-якої секунди готова вискочити зі своєї квартири. А враховуючи, що їй просто натерпиться поставити мені безліч запитань і поділитися новинами... Думаю, Даші знадобиться не більше п'яти хвилин, щоб опинитись у мене вдома.

- Ну, ось, що й потрібно було довести, - хмикнула я, почувши дзвінок і відчинила двері. - Подруго, ти просто мега швидкісна дівчина!

- Так, я така, - залетівши у квартиру, хихикнула Даша і цмокнула мене в щоку.
- Так, тримай тортик. Шкода, що Мілана заснула. Це її улюблений.

- Нічого, завтра їй буде сюрприз, - посміхнулася я подрузі. - Так, проходь на кухню. До речі, тортик тортиком, може я тебе спочатку нагодую.

- Їсти, звичайно, хочеться, - примружилася вона, скануючи каструльку, що стоїть на плиті. - Але ж у мене стільки новин. Та й до тебе є питання.

- Ну, новини нікуди не втечуть. А спантеличувати мене своїми питаннями тобі буде легше все-таки на ситий шлунок. Тож смачного, — простягла подрузі тарілку з пловом.

- Надюшо, просто неймовірно смачно. І коли ти все встигаєш робити? Начебто графік роботи у нас однаковий. А в тебе ще й Мілана. Але ось до тебе коли не прийдеш, все прибрано, наварено. А я як не намагаюся щось нічого не виходить. Про готування взагалі мовчу. Це зовсім не моє.

- Ну прямо не твоє. Дашо, ти на свій день народження такий стіл шикарний накрила, що будь-який шеф-кухар позаздрить. І взагалі, ти у нас просто розумниця, красуня. Твоєму майбутньому чоловікові просто неймовірно пощастить, - підморгнула я подрузі.

- Ага, де б його ще взяти цього майбутнього чоловіка, - засміялася вона. - Так, Надюшо, дякую за суперську вечерю та дружню підтримку. Після твоїх слів моя самооцінка значно зросла. А тепер давай по тортику і...

- Поговоримо? - Усміхнулася я.

- Ну, так, - задоволено кивнула Даша. - То з чого почнемо? Позаяк ти в цьому будинку господиня і смачненько нагодувала мене, то даю право вибору.

- Якщо так, то почнімо з твоїх новин. Впевнена, що тобі вже не терпиться видати мені інформацію про спонсора, який вирішив взяти під свою участь наш дитячий садок, — з іронією сказала я.

- Ну, те, що ти від нього не в захваті я і так уже зрозуміла, - махнула рукою дівчина. - Але плани цього спонсора, здається, дуже навіть масштабні.

- Це з чого ти такі висновки зробила? - Хмикнула я.

- А нас в актовому залі зібрали на, так би мовити, особисте знайомство. І ось там Міщенко Владислав Іванович, — повільно вимовляючи кожне слово, подруга пильно подивилася на мене, — розповів про свої плани. Загалом, він хоче зробити капітальний ремонт усієї будівлі, оновити меблі та дитячі майданчики, підняти зарплату всім співробітникам.

- Ось це розійшовся Владислав... Іванович! Не інакше як свої гріхи вирішив у такий спосіб відмолити, — не змогла стриматися від їдкого коментаря.

- Ну, щодо гріхів не знаю, але говорив він наче переконливо. Та й з групою для талановитих діток він здорово вигадав. До речі, сказав, що в нього вже є на прикметі одна дівчинка, яка має бути записана до цієї групи. Думаю, ти вже здогадуєшся, хто ця дівчинка, — посміхнулася Даша. 

- Ага, здогадуюсь. Мілана цілий день просто світилася від щастя і постійно розповідала, що... дядько Влад пообіцяв її до цієї групи записати. Ми зібрали цілий пакет виробів. Тому що їх треба показати ... знову ж таки дядькові Владу! А ще малюнки та... печиво. Адже... дядько Влад, виявляється, теж дуже любить солодке і моя дівчинка вирішила, що обов'язково має пригостити його своїм улюбленим печивом! - Вигукнула я, нервово стиснувши в руках чашку з чаєм.

- Надюшо, тихіше, Мілану розбудиш! Та що ж з тобою сьогодні відбувається? - З тривогою подивилася на мене подруга. - Може все ж таки розповіси чому ти так ... незвичайно реагуєш на цього ... дядька Влада.