Розділ 16.

— Дмитро Олексійович!

Я обернувся і побачив повз мера, що проходить, він усміхнувся мені і сказав:

— Я подумав, мені здалося, але це й справді Ви, Ви теж вирішили відвідати щорічний прийом?

Я сказав дочці, що незабаром повернуся і повісив слухавку.

— Ні.

Та ніжність, з якою я говорив по телефону, ніби випарувалася в одну мить, а моє обличчя набуло звичного для нього на світських прийомах вигляду.

Мер протяг мені руку.

— Зустріти вас тут цього чудового вечора — не інакше як доля.

Я протяг йому у відповідь свою праву руку, ми обмінялися коротким потиском рук, після чого обидва злегка відсторонилися один від одного. Я не хотів витрачати на нього свій час, але виявити повагу було необхідністю, кожна порядна людина знає, що краще не мати справ із чиновниками.

— Олег прибуде до нас для будівництва нового заводу, треба обговорити з ним деякі роботи.Чому б нам не повечеряти всім разом,і впізнаємо один одного ближче?Адже ви ще не знайомі, чи не так?

— Ні, ми не знайомі. — коротко і ясно відповів.

— Дивіться, це керівник корпорації, але не дивіться, що він на інвалідному візку, проте він великий професіонал, і я дуже захоплююся ним. Але його корпорація звичайно ж, не йде ні в яке порівняння з вашою. Я чув ви встигли інвестувати в багато проектів за кордоном, і навіть у партнерстві з кимось створили інвестиційний банк, Ви дуже рішучі, Дмитре Олексійовичу.

Мене абсолютно не цікавив якийсь Олег, аж доки мер не згадав інвалідний візок. Цей факт пробудив трохи цікавості, людина з обмеженими можливостями змогла стати керівником великої компанії, в ньому точно щось є. В іншому випадку він не зміг би переконати громадськість.

Погляд  одразу перемістився на нижній поверх.

В наступну секунду, до болю знайомий силует привернув мій погляд, і цієї миті моє серце ніби перестало битися.

Я йшов проти світла, пробираючись крізь натовп людей, крок був повільним і спокійним. Це був лише образ, що сформувався за роки наполегливої ​​праці в торгівлі, цей досвід загартував мене,я був немов у сталевій броні, і ніхто не міг прочитати мої емоції. Вся безтурботність і спокій — лише звичка. Чим жаркіша і лютіша людина всередині, тим спокійніша вона зовні. Все моє тіло напружилося, а серце затремтіло.

Я дивився на дуже знайоме і водночас стороннє для мене обличчя. Софія немов застигла на одному місці, вона була дуже вражена моєю несподіваною появою. Вона не могла промовити жодного слова.

Наскільки я пам'ятав, Софія ніколи раніше не одягалася так спокусливо. Після нашої розлуки, в мене були туги по ній і безсонні ночі, вона перед іншим чоловіком показала себе такою, якою ніколи не була, перебуваючи поряд зі мною.

— Що ти тут робиш? — У моєму приглушеному і різкому голосі відчувався якийсь тиск.

Чи знала вона про всі мої муки? Чи здогадувалася про всі тривоги? Чи підозрювала про тугу? Чи знала як я нескінченно кидався, не знаходячи собі місця? Чи знала вона про все це?

— Чому ти мовчиш?

— Я ...

— Ви знайомі?

У цей момент, я перевів свій погляд на цього Олега, і посміхнувся:

— Невже вас приваблюють заміжні жінки?

— Вона виглядає дуже молодо.

Я взяв Софію за руку, брови злегка піднялися, здавалося, м'язи на обличчі злегка посмикувалися, я лякаюче посміхнувся.

— Вона вийшла за мене заміж у 18 років, і в правду, досить молода, чи не так?

Олег мимоволі спохмурнів.

— Ви, мабуть, жартуєте? — Його погляд був спрямований на Софію, ніби її допитував.

— Ден і Діанка все ще чекають на тебе.

Домовивши, взяв Софію за руку, і ми пішли. Я не дозволив їй сказати чужому чоловікові жодного слова.

Руки, як сталеві клешні, намертво стискали руки дівчини, я йшов дуже швидко.

— Іди повільніше.

Я обернувся до неї:

— Не хочеш йти?

— Ні.Ах...

Тільки вона перестала говорити, як я міцно обійняв її, Софія інстинктивно обняла мене за шию і замовкла.

Усім привіт! Вибачаюсь за відсутність.

Хочу повідомити,що книга мала бути об'ємною,але нажаль в мене немає часу її дописати. Головна причина,через сімейні проблеми. Також в мене ще + є своя основна робота.

Постараюсь в найближчий час її завершити! Буду викладати знову по розділу через день,або ж допишу і опоблікую одразу повністю!

А поки можете озвучити думки за Софію? Чи є варіанти як вона там опинилися?

А ще я замітила що вас уже більше 300 читачів. Це дуже неочікувано,і шалено приємно. Дякую,що ви зі мною.І звичайно ж буду вдячна за вподобайки, дякую!