Розділ 10.

Не встиг почати перевіряти роботу, як одразу з'явився Арсен. Але, я не здивований його тут бачити.

– Навіщо брат Аліси приходив? — і не чекаючи на відповідь, продовжив: — Напрошувався на неприємності?

Я підняв очі і присунув до Арсена документ, що лежить на столі: договір про наміри співпраці. Наявність партнера під час ведення бізнесу не рідкість. Дивно те, що там вже стояв його підпис , і йшлося про гарну ділянку, що належить Мельникам. Будинок так, звичайно, покинутий, але містечко чудове.

— Тимофій прийшов не сваритись, а запропонувати стати бізнес-партнером.Ще й землею розкидається.

— Раніше мені доводилося чути про те, що заради слави та багатства люди рвуть один одному горлянки, а заради вигоди наступної ж миті вже можуть тиснути руки. Сьогодні я переконався у цьому на своїй шкурі. Але найголовніше: ти згоден?

– А чому ні?

Я підвівся і підійшов до вікна, відкидаючи на підлогу довгу тінь. Сьогодні Мельник прийшов до мене за своєю ініціативою та з мирними цілями. Тепер, якщо хтось, навіть його сім'я, посміє втрутитися, я усіх знищу.

Тепер, коли Тимофій дав слабину, я можу передати Алісу Віктору та Арсену і сам зайнятися пошуками Софії. Я не мав часу розбиратися з Мельниками. Шанси знайти дівчину танули з кожною хвилиною.

— Жертвують одним заради іншого, бездушні наволоти, — зневажливо пробурмотів Арсен. — Ці багачі зовсім не мають почуттів? — він глянув на мене.

Моя мама теж була із кланової родини. Вона вийшла заміж за батька і це був міцний шлюб, корисний для обох сімей. Але про почуття там не йшлося. Після її смерті батько незабаром повторно одружився. Це стало серйозним каменем спотикання у наших стосунках.

Я зиркнув на Арсена. Той кашлянув, не наважившись зараз порушувати цю тему. Зібравшись із думками, я сказав:

— Ми з Віктором все спланували, не хвилюйся. Надай це нам. Віктор часу даремно не втрачав і намагався дізнатися про місцезнаходження Софії, але Аліса мовчить.

У цей момент на столі завібрував телефон. Подивившись на екран, Арсен попередив, що це Максим, і передав слухавку.

— Дімо, ти де? - Це був голос «Софії» –  Коли ти повернешся? Я скучила, Максим не дозволяє мені приїхати до тебе. Що це все означає?

— Дай йому телефон, — з холодком у голосі промовив.

І почув як жінка не змогла приховати радості в голосі:

– І не кажи, що я тебе не попереджала. Тобі потрапить за погане ставлення до мене, — вона передала Максиму телефон,я сказав куди її відвести, і через пару секунд,ми завершили розмову, та виїхали з Арсеном також.

Ми приїхали раніше, до того моменту як вона разом із Максимом тільки дійшла до допитної.

Максим підійшов до дверей і відчинив їх.Альона не поспішала заходити, спочатку оцінюючи поглядом усе, що всередині.

Арсен відсунув їй стілець, вдаючи, що перебуває у повному невіданні про те, що вона не Софія.

– Софія, ти прийшла? — шанобливо любив він, очима оцінюючи її з голови до п'ят.

— На що дивився? - насупилась Альона. — Вважаєш, що я вродлива?

— Так, звичайно, ти найгарніша у світі. - заявив Стас, хитро посміхаючись.

Було помітно, що Альона розгубилася.

— Діма. Навіщо кликав мене сюди? Тут таке похмуре місце.

— На добрий спектакль тебе покликали, — сказав Арсен, не чекаючи, коли я заговорю, після чого поставив поряд з нею стілець і сів.

— Що ще за гарна вистава? 

— Почекай і дізнаєшся, — продовжував морочити їй голову Арсен.

Весь цей час я мовчав. Блики світла, що падали на мене,приховували моє обличчя, роблячи розмитим і нечітким, мов у тумані.

Незабаром двері в кімнату знову відчинилися і всередину зайшов Віктор, за яким слідували двоє високих чоловіків, одягнених у чорне. Вони утримували людину, на голову якої одягли чорну маску.

Альона подивилася на заведену всередину жінку. У мить вона напружилася.Віктор стягнув маску з Аліси, оголюючи її обличчя.

— Впізнаєш її? - наблизився Арсен.

– Впізнаю, - Альона спочатку похитала головою, а потім закивала. — Вона викрала мене.

— Мабуть, ти ще не знаєш, що найбільше ненавидить Діма.

– Що він ненавидить? — у невіданні запитала Альона тремтячим голосом.

Арсен гидко посміхнувся.

— Він ненавидить, коли його дурять.

– Правда? — Альона затремтіла.

– Ага. Подивися на Алісу і одразу в цьому переконаєшся. Минулого разу вона збрехала про те, що втратила дитину в автомобільній аварії, а насправді навіть ніколи не була вагітною. Тоді вся її  родина вийшла вибачатися, і тільки це врятувало їй нікчемне життя. Цього ж разу Діма її нізащо не прощає.

— Дімо, давай підемо, — Альона вчепилася в моє передпліччя, — я не хочу на це дивитися, мені страшно.

Я недбало спохмурнів, і по моєму обличчю пробігся слід злості.

– Пам'ятається, раніше ти не була такою боягузкою. Чому не хочеш подивитися, як понесе покарання людина, яка нашкодила тобі?

– Не хочу. Адже я в порядку! 

Вона страшенно перелякалася, бажаючи втекти звідси. Хвилювання Альони стало очевидним.

– Не хочеш дізнатися, яку ціну доведеться виплатити за погану справу? Особливо тим, хто хоче прикинутися іншою людиною. Щоправда, їхній фінал буде у десять тисяч разів сумніший, ніж у Аліси.

— Та я можу шкіру з людини здерти та не порвати. -  Додав Віктор.

Ці двоє почали її залякувати.

— Ви… Ви…

Я мав намір вбити двох зайців одним пострілом: показати Альоні та Алісі,що буде за обман.Душевні переживання можуть значно сильніше занапастити волю людини, ніж тілесні. Звичайно, найголовнішою метою для мене було витягти з них місцезнаходження Софії.

Аліса раптом сплюнула кров, і та приземлилася прямо Альоні на ногу, психічно деморалізуючи її. Злякавшись, вона відскочила, скрикуючи від жаху.

– Здохни! — Альона навмисне вдарила Алісу.

Роблячи вдих, Аліса сказала:

– Та ти взагалі жодного разу не Софія!

– Мені ось цікаво, чого це вона сказала, що ти не Софія? — Арсен наблизився до її обличчя, оглядаючи вздовж і впоперек, і насмішкувато промовив: — Невже це обличчя — результат пластичної операції?