Розділ 3.

— Давай поговоримо ззовні.

Ми піднялися до офісу. Віктор відчинив двері свого кабінету.

— Тобі налити чогось випити? — спитав він.

 Але я проігнорував питання.

— Знайди її швидше, — похмуро відповів і сів на диван.В цей момент Віктор уже до когось телефонував.

— Я саме збирався вам дзвонити. Є зачіпка. Алісу Мельник бачили у барі «Центр». Я вже там і шукаю людей, які її бачили, — відповіли той по той бік трубки.

 — Ясно, — Віктор повісив слухавку, і подивився на мене.

Але до нашого приїзду в цьому барі Аліси не було.Наші люди вже попрямували для перевірки відеокамер навколо, щоб дізнатися, чи зможемо ми знайти якийсь слід.

Раптом я обернувся і швидкими кроками попрямував до дверей. 

— Куди ти зібрався? - Віктор кинувся за мною.

Я не сказав ні слова, мовчки сів у машину. 

— Продовжуйте розслідування, знайдіть її якнайшвидше! — крикнув він своєму підлеглому і пішов за машиною. 

Незважаючи на обмеження швидкості в спальному районі, я мчав зі швидкістю сто десять кілометрів на годину. На щастя, в такий час на дорозі мало руху та машин.

— Тобі не байдужа Софія? - Невпевнено запитав Віктор. 

Звичайно вона була мені не байдужа. Та що там казати, я був закоханий у цю жінку. І навіть дуже. Незабаром машина зупинилася, і Віктор зрозумів, куди ми приїхали. 

— Можливо, Аліси тут уже нема. 

— Я почекаю, але що більше вона тягне, то гірше для Софії!

— Залиш цю роботу на мене.

Не встиг він домовити, як з моторошним гуркотом ударив у двері ногою. Тут же з будинку вийшов брат Аліси.

— Ти!? Думаєш, що поліція так просто може проникнути на приватну територію? Переступаючи закон, ти граєш із вогнем. 

— Не залякуй мене. Із законом я на «ти».

Віктор дістав свій телефон, на якому було фото.

— Ця дівчина, твоя сестра, правда? 

— Ти знущаєшся з мене? Тут обличчя толком не бачити через маску, звідки мені знати, вона це чи ні. 

— Жінка на ім'я Антоніна, яку відвідувала ваша сестра, мертва. Тепер вона підозрювана у вбивстві. Ми хочемо забрати її для надання свідчень.

— Це фото нічого не доводить. Ти просто хочеш її підставити. 

Але Віктор не відступав і за що я йому вдячний.

— Поклич свою сестру. 

— Чекай тут. 

Я побачив як обережно  Аліса підійшла до воріт і подивилася на нічних візитерів. Незважаючи на те, що на вулиці було дуже темно, думаю вона одразу впізнала мене.

І в один момент вона просто вибухнула сміхом. 

— Що смішного?

Стримуючи свій сміх, дівчина промовила: 

— Ох, а тобі так цікаво знати?

— Де Софія? 

— Звідки мені знати? Може вона втекла з коханим...

 Перш ніж Аліса перестала говорити, вона відчула тільки порив сильного вітру і пару моїх гострих нігтів, які стиснули її горло.

— Де!?

— Дмитре,вона важлива ланка. Якщо ти зараз її вб'єш, то як ми знайдемо Софію? 

Слова Віктора ледве досягли моєї помутненої свідомості. Я легко відкинув від себе Алісу,але вона добряче впала і вдарилася об кут сходів. Але Віктор не дав їй часу на відновлення, підняв її і з силою засунув у машину. 

— Подивимося, скільки ти зможеш упиратися. - Він швидко сів у машину. — Я за кермо. 

Обличчя стало похмурим і безмовним, мені потрібно було якнайшвидше відшукати Софію. 

Маленька сіренька кімнатка, в якій єдиним джерелом світла була тьмяно світла лампочка. Алісу посадили за стіл, Віктор сів в услід. Показав їй ту фотографію, яку раніше показував її братові. 

— Навіщо ти її шукала?

— З чого Ви вирішили, що це я на фото? — спитала дівчина.

— Експертиза довела, що на фото ти. 

— Допустимо. 

— То що тобі треба було від неї? 

— Хіба я не можу відвідати подругу? — риторично спитала Аліса.

— Гаразд. 

І Віктор просто відійшов до сусідньої кімнати, де весь цей час за тим, що відбувається з монітора, я сидів і спостерігав.

— Це що таке? Нерви пошматувати мені надумав? Не кажи мені, що ти не можеш змусити її говорити.

Але він мовчи глянув на мене,вийшов і повернувся до кімнати для надання свідчень. Чорт,та він знущається з мене?

— Вгадай, що я щойно зробив? Я побачився з Дімою, запитав його чи відчуває він до тебе ті старі почуття, якщо відчуває, то я так і бути  буду поблажливим, а якщо ні… 

Я побачив як руки Аліси несвідомо стиснулися. Він вирішив використати давню прив'язаність Аліси до мене?

— Що він сказав?

— Пам'ятається, ви були разом, то що сталося? Терпіння людей обмежене і одного разу чаша переповнюється, і людина просто відвертається від вас. 

Дівчина змінилася на обличчі. 

— Що ти хочеш цим сказати? 

— Я хочу сказати, що гнилі душі не приховати за гарною обгорткою. 

Аліса почала сміятися.

— Ох вже ці твої марні хитрощі, ти просто не знаєш, як змусити мене заговорити про Софію.

Як тільки вона сказала, подивилася на камеру відео спостереження, встановлену на стіні. Вона знала, що я мабуть, стежу за всім, що тут відбувається і можу її чути. Аліса дивилася в камеру і твердо сказала.

— Я не знаю, де вона. Навіть якби й знала, то не сказала б. Я її ненавиджу, щоб вона здохла. Сподіваюся, вона вже здохла. 

— Я дав тобі шанс.

 — У тебе немає доказів, тільки пальцем зачіпаєш, і я подам на тебе до суду! 

— Ти дуже погано знаєш мене.

Ні, Вікторе. Погано знає вона не тебе,а мене. І думаю якщо з ним вона говорити не бажає,то зі мною люб'язно погодиться.Я не збираюся мовчки тут сидіти і дивитися на цей цирк.