Розділ 2.

Дмитро 

Я спостерігав за хлопчиком у дзеркало заднього виду.Який же кмітливий цей хлопчик - адже йому всього 5 років, такий розуміючий - так дбайливо піклується про свою сестру. Все це викликало у серці почуття жалю до них.

Жодними словами не можна було описати, що зараз діялося у мене на душі. Я був дорослим чоловіком, спокійною людиною, проте зараз, був схвильований.

Ми досить швидко прибули до магазину, двері були зачинені, у вікнах не горіло світло, Софії також там не було. Я подивився на годинник, пройшло близько двох годин від того моменту, як вона сказала, що буде тут. Куди вона могла поїхати?

Я дістав телефон і набрав її номер, у відповідь почув лише:«Абонент тимчасово недоступний, передзвоніть пізніше...»

Намагаючись ретельно пригадати все те, що вона говорила в момент розмови, це було так не схоже на неї. Що ж, зрештою, сталося?

Чим більше я думав, тим посилювалося погане передчуття. Швидко набрав номер Максима, потім стиснув телефон у руці, і раптом передумав, вирішив набрати номер Віктора .... Сьогодні раптово з'явилася колишня жінка її батька, і цього ж дня Софія не виходить на зв'язок. У глибині душі я розумів, що ці обставини пов'язані між собою.

— Де ти зараз?

— Я в морзі, розслідую причину смерті колишньої жінки батька Софії.

Чорт. Я зовсім забув про це. Тому повісив трубку, уже збирався вийти з машини, як раптом згадав, що на задньому сидінні сиділо двоє дітей. Я не міг взяти їх із собою в таке жахливе місце. 

— А де мама? – спитав Денис. 

Я не знайшовся, як їм пояснити.

— Давайте спершу я відвезу вас додому, а потім ми з вами поїдемо шукати маму, гаразд? 

Доросла людина не може просто зникнути, невже щось трапилося? 

— Мамочко ... де вона? Ти теж не можеш її знайти? 

— Ми її знайдемо.

— Тобі, може, і не подобається наша мама, але допоможи нам, будь ласка, знайти її, вона має бути в безпеці. 

Обернувся на нього, прикрив обличчя рукою і хрипким голосом промовив: 

— Чому ти думаєш, що я не люблю твою маму і не хочу вас? 

— Якщо так, то ти не маєш права розлучатися з нею.

У салоні автомобіля повисла тиша. Через якийсь час ч все ж наважився порушити тишу.

— Ні, я не відмовлявся від вас, і розлучення… 

У мене не знайшлося слів, щоб пояснити дітям, чому тоді він хотів розлучитися. Пояснювати було просто нічого. Це точно його дитина? Розумний хлопчик. Я подивився на Дениса .

— Я твій батько. 

— Ти з моєю мамою вже в розлученні, так що вона має право знайти собі нового чоловіка.

— Хіба мама вам не казала? Ми ще не розлучилися офіційно. Фактично, ми досі чоловік та дружина. Я завезу вас додому. — Я швидко завів машину, і ми вирушили додому.

Вийшовши із машини, відчинив задні двері і взяв на руки Діану. Це було не вперше, коли я обіймав її, але саме ці обійми означали для мене набагато більше, ніж інші. То була моя рідна дочка, моя кровинка. Софія дала життя цій дівчинці. Її маленьке тільце було таким м'яким, що серце тануло з кожною секундою, як я дивився на неї.

Увійшовши до кімнати Дениса, поклав доньку на ліжко та накрив її ковдрою. Мені хотілося погладити сина по голові, проте не зробив цього. Знову глянув на них і вийшов із кімнати. 

По дорозі на вулицю набрав Максима, той швидко відповів на дзвінок. 

— Тобі варто найняти кілька охоронців, щоб вони були біля мого будинку і забезпечували безпеку.

— Добре, коли? 

— Сьогодні ввечері. 

— Так швидко. 

— Що таке? Нічого не вийде? – Я став серйозним. — За годину щоб людини були у мене.

Невдовзі машина зупинилася біля слідчого ізолятора Коли я увійшов, судмедексперт накрив тіло жінки.На столі поряд з тілом лежав скальпель, що означало лише одне — розтин уже був проведений. У цей момент Віктор підійшов із результатами.

— Можна з упевненістю сказати, що це було навмисне самогубство. Вона прийняла один лікарський препарат. Після того, як її привезли до слідчого ізолятора, вона прийняла ще один препарат. Вживання двох лікарських речовин, що не поєднуються один з одним, призвели до смертельного результату. Очевидно, вона знала, що не можна змішувати ці препарати, але все ж таки послідовно їх прийняла.

— І це все? 

— Перед своїм виходом вона зустрічалася з кимось. 

— Хто це міг бути?

— Аліса Мельник.Згідно з записами з відеокамер, вони зустрічалися на два дні раніше. Вона підкупила когось, щоб випустити її.

Бляха. Я про це здогадувався. Раніше думав, що упередженість Аліси щодо Софії було викликано тим, що та вийшла заміж за нього. Тепер усвідомив, що її ненависть до неї була через те, що шість років тому Софія спала з ним. 

— У тебе є зачіпки? — Тепер я був майже певен, що зникнення Софії має пряме відношення до неї.

— Дізнавшись про результати експертизи, я попросив своїх людей простежити за нею, але ще не знайшов її. 

— Знайди її живо! — вдарив руками стіл зі злості, — я недооцінював її, як виявилося. 

— Я зараз же спрямую своїх людей, — Віктор завмер від переляку. Потім він подзвонив своїм підлеглим і наказав їм кинути всі зусилля, щоб з'ясувати місцезнаходження Аліси.

— Не хвилюйся. Вона не зможе далеко піти. 

— Софія зникла.