Розділ 33.1

Коли Мирослава разом зі Софією пішла до приймальні, Арсен одразу зателефонував до Дмитра. Не затримуючись, він поспішив приїхати, переживаючи, що мачуха створить Софії труднощі. Хто ж знав, що він застане їх усміхненими один одному, наче вони легко зійшлися. Йому це стало дивовижно. Софія нещодавно повернулася до України, як вони могли налагодити зв'язок, та ще й такий гарний? 

Помітивши Дмитра, що зайшов, Арсен, тут же підійшов до нього.

— Щойно пішла. 

— Я бачив, - Дмитро скривив губи, але не посміхнувся. 

— Вони говорили у кімнаті, ми нічого не чули. Не знаю, про що говорили, але впевнений, що бачилися вони не вперше. Тому що вони не виглядали як сторонні, зустрівшись. Ти її колись возив додому? Тож вона впізнала її? — Арсен і не думав, що той так зробив би. Дмитро надто запальний до такого.

— Ні, - холодно кинув він. 

У цей час безперервно почали приходити юрби людей. Софія не побачила Дмитра у холі, а потім її витягла міс Нері знайомити з приятелями. Софії залишалося лише спілкуватися з людьми. 

— Я тепер весь свій одяг братиму у вас, — сказала багата привітна жінка років п'ятдесяти з огрядною фігурою, одягнена в чорну сукню з шифоновою накидкою і дорогою підкладкою.

Цієї миті у двері знову хтось увійшов, а саме —Оляга та Аліса. Через безперервні пригоди в сім'ї виглядала вона не дуже, але прийти їй довелося, бо вона тісно спілкувалася з міс Нері.

Аліса одяглася в чорне плаття зі сміливим вирізом на спині, що досягав попереку, не доходячи до сідниць. Біла оголена спина випромінювала спокусливу ауру. Аліса, напевно, знала, що Софія тут, тому і вбралася. Вона не поводилася безтактовно, як раніше, сміючись побачивши Софію. Цього разу спокійно стояла поряд із своєю матір'ю.

Злегка посміхнувшись, Ольга привіталася з нею. Софія була незнайома з нею, але впізнала її через Захара, і мовчки усміхнулася у відповідь. 

У цей час знову хтось зайшов — чоловік, по-французьки одягнений у костюм. У його житті було мало підйомів і багато негараздів, і одяг не випрямляв його зігнутої спини.

— Софія, — підійшов він до неї. 

Вираз обличчя Софії потихеньку стало поганим. А батько чого прийшов? 

— У тебе магазин відкрився, і я прийшов вітати, — голос його став тихішим, бо після приїзду він звернув увагу на зовні машин. Приїхали не найреспектабельніші люди. Він зовсім не зважає на це місце.

— Не треба, піди, будь ласка.

Їй не хотілося допитуватись до колишньої ворожості, але й не прощати також. 

— Софія, я хочу подякувати тобі. 

— За що?

— Якби шість років тому Дмитро не допоміг би фірмі з непередбаченими обставинами, ти б мене більше не побачила. 

Що? Це Дмитро залагодив проблеми із фірмою шість років тому?

— Я тоді теж здивувався, але він сказав, що зробив це через тебе. Мені здається, ти йому дуже подобаєшся, інакше він би мені через тебе не допоміг.

Якби у Софія зараз нічого не було, навряд чи він покірно шукав би її милості. Людина так просто не змінюється. 

Софія, щоправда, не очікувала, що Дмитро подбає про її батька після того, як вона піде від нього. Навіщо він так вчинив? Чи правда через неї?

— Я не заважатиму тобі, знайду собі тихе містечко посидіти. Вважай, що я тут для купання, — Богдан переживав, що Софія його вижене, тож поквапився йти першим, щоб посидіти на непримітному містечку. 

Софія не звернула на нього уваги. Хоче сидіти без діла, хай сидить. Не так просто отримати її прощення. Шрам від шкоди, який він їй та її матері завдав, ніколи не стерти.

Йдучи вперед Софія почула як щось впало,вона не встигла й кроку зробити як її уже  зловили і витягли з-за пазухи заздалегідь приготовлений ніж. 

— Здохни, Софіє!

 — Обережно!

Софія обернулася і побачила звірячу подобу — немов демон із пекла прийшов за її життям. Блискучий ніж, що жінка тримала в руках, попрямував прямо в її серце.

Якщо ви ще не додали книгу до бібліотеки,то раджу зробити це зараз - попереду ще багато чого цікавого відбудеться. І звичайно не забувайте ставати сердечка і підписуватися на мій профіль. ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!