Розділ 17.1

Витончено одягнена жінка стояла навпроти панорамного вікна, Софія не бачила її обличчя, тільки її гарну фігуру та довге волосся, зібране в пучок. Мабуть, вона почула шарудіння і, обернувшись, побачила Софію, що стоїть у дверях, і обережно запитала.

— Ви — Софія Коваленко? 

— Так. Чим можу вам допомогти? Ми з вами поки що не знайомі. 

Мирослава ввічливо посміхнулася.

— Коли ви стали частиною родини, ми мали познайомитися, але...

— Я розумію. – тихо відповіла Софія. 

— Говорили, що коли ви вийшли заміж за Діму, вам було 18, це так?

Софія кивнула головою. 

—Так. 

Після кількох секунд тиші було наступне питання: 

— Ви знали, що Діма збирався заручитися? 

— Знала. 

— І те, що потім він вирішив розірвати заручини, теж знаєте? 

— Так.

Софія трохи опустила очі, в глибині душі задумавшись про те, чому вона прийшла до неї. Судячи з її тону, мабуть, це пов'язано із Дмитром. 

— Тоді, мабуть, ви знаєте, чому він скасував заручини?

Цього Софія не знала. Вона підвела голову і, дивлячись на Мирославу, вимовила.

— Ні. Ви подивіться, я тільки-но приїхала з-за кордону, зовсім не знаю, що тут відбувається. До того ж, ми вже давно розлучилися, звідки мені знати. 

Хоч у них і не було свідоцтва про розірвання шлюбу, Софія вже підсвідомо вважала, що вони розлучилися.

— Ви точно не знаєте? — вона явно не вірила, що Софія не знає, — він скасував заручини через вас, невже ви про це нічого не знали? 

Він розірвав заручини з Алісою заради неї? Та це ж маячня! 

— Мені здається, це якесь непорозуміння, ми вже багато років у розлученні, не може бути, щоб це сталося через мене. 

— Поки він не зустрів вас за кордоном, він хотів одружитися з Алісою, у них були сильні почуття один до одного і обидві сім'ї дуже дорожили цим шлюбом.

— То ви прийшли, щоб я залишила Дмитра у спокої? — Софія здивувалася, — мені здається, ви справді щось не так зрозуміли, між нами нічого немає, і вибачте, тут я не можу допомогти. 

Це безглуздо. Вона явно помилилася, прийшовши до неї. 

— Між вами нічого нема? 

— Ні. 

— Щоб розірвати заручини, він поранив себе. Я цього не бачила, але чоловік сказав, що він встромив фруктовий ніж собі в груди, щоб скасувати все.

— Що? 

Так ось звідки в нього рана на грудях! Він сам наніс її собі, зовсім з глузду з'їхав чи що? 

— Вони з Алісою заручилися, інформація про це просочилася в пресу, це також означало потенційні угоди між двома сім'ями. Якщо він порушить договір, то має взяти він всю відповідальність. До того ж Аліса була поруч з ним довгий час, так що розірвання заручин не тільки вплинуло на неї, але й спонукало в ньому почуття провини. Ось причина того, що коли Аліса хотіла його життя, Діма тут же завдав собі цього удару. Все заради того, щоб не бути у неї в боргу.

Софія міцно стиснула руки.

— Коли він повернувся з Італії і розірвав заручини, його батько був лютий, стосунки між ними поки що жахливі, вони багато скандалили.

— Ви… Звідки ви це все знаєте? 

— Коли він раптом вирішив усе скасувати, батько був такий злий, що попросив декого провести розслідування, якби все було інакше, я б не прийшла до вас.

— Ви сьогодні прийшли... 

— Не від таємного сенсу, я просто хотіла подивитися, хто ви. Спочатку ми збиралися перешкодити розірвати заручини, але, коли він поранив себе і справу було вирішено, тут уже нічого не вдієш. Він прийняв тверде рішення відмовитися від Аліси, яка так довго була поряд з ним, і його батько, і я нічого не змогла зробити з цим. Те, що я прийшла до вас — моє особисте рішення ніхто про це не знає.

Софія не знала, що сказати. Вона думала, що Мирослава  прийшла, щоб попросити її залишити Дмитра у спокої і дати йому спокійно одружитися з Алісою, але все виявилося інакше. 

— Ви з Дімою були одружені зовсім недовго, може, ви не встигли впізнати його як слід: якщо він вирішив щось зробити, то ніхто його не зупинить. Так і цього разу. Його батько не хотів розірвання заручин, але в результаті пішов на поступки. 

Вона сама чудово розуміла стиль його поведінки. Взяти, наприклад, її повернення додому: якби Дмитро не вставляв їй палиці в колеса, не факт, що вона повернулася б. Очевидно, він хотів досягти цього будь-якими способами. 

— Перепрошую, що турбувала вас сьогодні, я вже затрималася, настав час повертатися.Сподіваюся, ніхто не дізнається про нашу зустріч.

— Звісно, ​​це залишиться між нами. 

Дивлячись на Софію, Мирослава сказала: 

— Я жодного разу не бачила, щоб Діма був так одержимий жінкою.

— Софіє — Аня, зайшла в кабінет одразу після виходу Мирослави і з цікавістю запитала, — навіщо вона приходила?

— Та просто так, -  Софія повернула голову і глянула на Аню, – Слухай пішли зі мною на обід? Я запрошую.

— Правда? Дуже дякую! - Аня обійняла Софію, – ці дні я до смерті втомилася, я ж сама стежу за ремонтом.

Обрали вони досить не поганий ресторан,який був через дорогу від магазину. 

— Адже можна замовляти все що захочу? 

— Звичайно, - Софія, посміхаючись, відповіла їй.

Випадково піднявши голову, вона побачила в дверях жінку, що схрестила руки на грудях і спостерігала за ними, погляд якої був сповнений злості.

Є здогади хто б це міг бути? Новий розділ буде у середу!)