11.1(Минуле)

— Я згодна вийти за нього, але маю одну умову.

Її батько глянув у бік дверей і вперше побачив свою дочку, з якою не бачився вісім років. Наче крізь сон він згадав, що коли відправляв її сюди, вона була ще маленькою дитиною, а тепер перед ним стояла доросла дівчина. Чоловікові здавалося, що його друга дочка, яка живе з ним, виглядає набагато милою, ніж Софія. Його жалість до неї почала вщухати, адже вона не була красунею, і навіть якщо вийде заміж за чоловіка-імпотента, це її не так сильно засмутить.

— Які умови? Говори.

— Я хочу повернутися до України з мамою та повернути всі мамині речі. Після цього я обіцяю, що вийду заміж

— Оскільки ти збираєшся вийти заміж за Савчука, то ви з ним спочатку повинні зустрітися і познайомитися. — Богдан оглянув її з голови до ніг і продовжив. — Ти збираєшся зустрітися з ним у такому  одязі? Хочеш зганьбити мене?

Пошарпана сукня Софії не зовсім підходила для зустрічі зі спадкоємцем. Тому довелося відвезти її в елітний бутік, щоб придбати більш-менш пристойне вбрання.

Софія взяла сукню і пішла у напрямку примірок.

— Дімо, тобі обов'язково одружитися? — у жіночому голосі відчувалася легка образа.

Почувши цей голос, Софія повернула голову у бік сусідньої примірочної.Через щілину вона побачила дівчину, яка обіймала хлопця за шию.

— Не одружуйся з нею, гаразд?

Дмитро безпорадно дивився на дівчину. Цей шлюб був запланований і влаштований його матір'ю, тому він не міг відмовитись. Згадавши ту ніч, він не бажаючи розчарувати її, запитав: 

— Тобі було боляче тієї ночі?

Діма пам'ятав, що на той момент не міг контролювати себе. Він знав, що дівчатам дуже боляче, коли вони вперше цим займаються. Однак він зовсім не шкодував її тієї ночі хоч і знав, наскільки їй було боляче.

Дівчина була настільки терплячою, що не видавала жодного звуку і лише тряслася в його обіймах. Вона любила його. Діма знав про це і ніколи не підпускав її близько, бо не любив її. Тим більше, його мати хотіла, щоб він одружився з іншою. Незважаючи ні на що, Аліса завжди знаходилася поряд з ним. Після тієї ночі Діма почував себе зобов'язаним перед нею. Він усе ще пам'ятав насичений яскраво-червоний колір крові.

Переодягаючись, дівчина все ще думала про тих хлопця та дівчину. Схоже в їхній розмові було згадано прізвище Савчук.

Невже це він...

★★★

— Пан Савчук уже тут.

Софія обернулася і побачила людину, яка сиділа в інвалідному візку, яку хтось заводив у будинок. У хлопця були гарні риси обличчя, зовні він виглядав дуже солідно. Ніхто не сміє дивився зверхньо на Дмитра, який сидів у інвалідному візку. Побачивши його Софія зрозуміла, що бачила Дмитра в примірочній, коли він фліртував із тією дівчиною.Але тоді, вона ясно бачила, що він, як абсолютно здорова людина, стояв на своїх ногах і обіймався з дівчиною, і з ним усе було гаразд. Як це розуміти?

— Я ненароком пошкодив ногу, коли був за кордоном у справах. Боюся, що я не зможу ходити, не зможу виконувати подружній обов'язок.

— Я не заперечую, — різко відповіла Софія.

— Чи не знайдеться у вас хвилини,щоб поговорити?

Софія кивнула головою. Зважаючи на його вигляд, йому було, що їй сказати. До того ж, вона й сама хотіла з ним поговорити.  Батько попереджаючи глянув на Софію і сказав:

— Дотримуйся такту.

Вона піднявши голову раптом побачила без емоційне обличчя, до якого рукою подати, дивилося на неї зверху вниз. Він справді може стояти. Вона зрозуміла, що її здогад виявився вірним.

— Ви навмисне прикидалися калікою?

Куточки очей Дмитра трохи примружилися, йому не сподобалося, що його хтось розкусив. Він не голосно і не тихо, але досить лякаючим голосом сказав:

— Чому ти вирішила вийти за мене заміж, не звертаючи уваги на мою недугу? Що тобі сподобалося в мені? Гроші? Ти захотіла стати багатою?

— Коли мені було два роки, вам було вже десять.Ви старші за мене рівно на вісім років, хіба я кажу, що ви старий?

Дмитро посміхнувся про себе: а ця дівчинка гостра на язик! За словом у кишеню не полізе!

— Я знаю, ви не хочете одружитися зі мною, і насправді, це цілком можливо… давайте укладемо угоду.

У неї також не було наміру виходити за нього заміж. Вона погодилася на це лише для того, щоб повернути належне матері та їй майно.

— Цікаво, — посміхнувся Дмитро, йому це здалося смішним і безглуздим. Укласти з ним угоду?

— Я знаю, що ви прикинулися інвалідом, щоб мій батько розірвав домовленість про цей шлюб, проте я погоджуся, на це маю свої причини.

Це відразу викликало інтерес Дмитра.

— Що тобі потрібне? Якщо це угода, значить безперечно буде якась умова.

— Один місяць, шлюб на один місяць, після чого я одразу ж розлучуся з тобою.