Глава 8

Наступного ранку я прокинулася швидше будильника. Я лежала в напівтемряві і подумки прокручувала вчорашню розмову з чоловіком. Якщо я хочу розпочати нове життя, мені потрібні рішучі кроки. 

За ранковою кавою я написала в наш спільний чат дівчатам, що шукаю надійного адвоката для оформлення розлучення. Відповідь від Рити прилетіла майже миттєво. Вона скинула контакт свого знайомого юриста, який добре знався на сімейному праві, працював чесно і не брав космічних гонорарів за свої послуги.

Я зателефонувала йому того ж дня. Адвокат вислухав мою історію спокійно і професійно, поставив кілька уточнювальних запитань щодо нашої спільної сумісної власності, місця реєстрації та наявності неповнолітньої дитини. Вже за дві доби на мою електронну пошту прийшла чернетка позовної заяви про розірвання шлюбу.

Але перед тим, як дати адвокату зелене світло діяти і віддати заяву на офіційну реєстрацію до суду, я вирішила показати Сергію, що він втрачає. Щось всередині мене зажадало поставити чесну крапку між нами.

Я набрала його номер. Серце калатало, як спіймана пташка, але голос звучав дивовижно рівно. На моє здивування, цього разу Сергій не кричав, не кепкував і не поводився як придурок.

— Наталко? Чого дзвониш? — спитав він хрипко.

— Нам треба зустрітися і поговорити, Сергію.

У слухавці запала коротка тиша. Я очікувала чергового отруйного жарту, але він лишень важко зітхнув.

— Добре. Де? — коротко мовив.

Ми домовилися про зустріч за годину в затишній кав'ярні в центрі міста. На нейтральній території, подалі від домашніх стін і напруженого побутового фону.

Перед зустріччю я відвезла Олесю до мами. Забігла до неї буквально на кілька хвилин.

— Мам, я ненадовго, — мовила я, переодягаючи її з вуличного взуття в домашні капчики. — Олеся посидить з тобою годину. Мені треба вирішити одне важливе питання.

— З Сергієм зустрічаєшся? — здогадалася мама, тривожно заглядаючи мені в очі.

— Так. Треба поговорити.

— Може помиритесь? — м'яко мовила вона і поцілувала мене в щоку.

— Не знаю, — відповіла я і вийшла з квартири.

За двадцять хвилин я зайшла до напівпорожнього залу кав'ярні. Повітря тут пахло обсмаженими кавовими зернами та ваніллю. Сергій вже сидів за кутовим столиком біля вікна. Він виглядав трохи пом'ятим, в тій самій сорочці, що й два дні тому, і роздратовано крутив в руках запальничку.

Я повільно підійшла й сіла напроти нього, не знімаючи свого пальта.

— Привіт, — мовила я сухо.

Сергій підвів очі, зміряв мене довгим поглядом.

— Ну? — буркнув він, відкидаючись на спинку стільця. — Кажи, для чого кликала.

Я подивилась йому прямо в очі. Зараз я не відчувала ані гніву, ані бажання щось доводити.

— Сергію, я подаю на розлучення, — мовила я повільно, карбуючи кожне слово.

Його обличчя смикнулося, а погляд застиг на мені.

— Ти пожалкуєш про це рішення, Наталко, — сказав він і склав руки на грудях.

Я нахилилася трохи вперед.

— Не я буду жалкувати, а ти. Я зараз даю тобі можливість зробити вибір, і все залежить тільки від тебе. Заява вже готова і чекає в адвоката.

Сергій пирхнув і криво посміхнувся. На обличчі знову з’явився той самий вираз самовпевненого бовдура.

— Роби, як знаєш. Я тебе не виганяв, ти сама від мене пішла. Це тебе щось не влаштовує, це в тебе вічно якісь претензії й істерики. Мені цілком добре було жити так, як ми жили.

Я подивилася на чоловіка, з яким прожила кілька років і тихо мовила:

— В цьому і проблема, Сергію. Що тобі було добре. А не мені.

Я повільно підвелася з-за столу, поправляючи сумку на плечі. Слова були більше потрібні. Я розвернулася і пішла до виходу, навіть не попрощавшись.

Наступного ранку я прокинулася з повною рішучістю. Сонце лишень починало освітлювати вересневе місто, а я вже точно знала, що мушу робити далі. Зустріч в кав'ярні стерла останні сумніви. Я зробила все, що могла, аби наша з Сергієм сім’я не розпалася.

О дев'ятій ранку я піднялася сходами і зайшла до кабінету адвоката.

— Доброго дня, Наталко, — привітався юрист, підводячись з-за робочого столу. — Подумали? Порозмовляли?

— Доброго дня. Порозмовляли, — мовила я, витягаючи зі своєї сумки оригінали документів. — Подавайте заяву.