Розділ 22

- Мамо, мамо, - викрикуючи, забігає на кухню Сюзі та простягає мені мобільний телефон. - До тебе хтось дзвонить.

- Секундочку, сонечко, - як же цей "хтось" не вчасно вирішив зацікавитися мною. Я якраз збивала вершки на чергове замовлення по тортиках, тож дуже не вчасно набрали. Але і проігнорувати дзвінок не можу. Що як щось термінове? Тож відкладаю каструльку в сторону, в думках прощаються з цією порцією заготовки, витираю руки та забираю в малої гаджет. - Слухаю.

- Пані Карина? - Чоловічий голос в динаміку. Можливо, компанія, в яку я звернулася стосовно того, щоб вони знайшли мені гідного адвоката, когось підшукала й тепер набирає, щоб порадувати результатами пошуку?

- Так, - я самотужки намагалася знайти людину, яка згодиться взятися за мою справу з розлученням та так все влаштує, щоб донька більшість часу перебувала зі мною поряд. Я не була проти того, щоб Сюзі бачилася з рідним батьком, але умова Вадима п'ятдесят на п'ятдесят в плані перебування доньки з кожним з нас, мене взагалі не влаштовувала. Та всі адвокати як тільки чули, що мова заходить за Роберта Новацького, того самого друга Вадима й одного з найкращих адвокатів країни, відмовлялися від замовлення. Навіть не знаючи, яку суму я запропоную за гарно пророблену роботу. Так, я не мала величезних коштів, не могла собі дозволити не глядіти на суму гонорарів цих самих адвокатів, але гроші відходили на другий план, коли йшлося про мою донечку та наше з нею майбутнє. Та, виявилося, не завжди навіть кошти можуть змусити людину робити те, чого вона не хоче робити. Саме тому я досі в активному пошуку того, чи, можливо, тієї, хто забажає представляти мене та мої права на суді.

- Ви залишали своє резюме на вакансію помічник кухаря?

Знову мимо. Чергова надія, котра спалахнула всередині мене, тут же згасла, і кожного разу від цього ставало все гірше та гірше. Кожна відмова адвокатів залишала рубець на моєму серці й скоро там не залишиться ні єдиного живого місця. Все буде кровоточити.

- Так, авжеж, залишала, - відразу після того, як Вадим заявив, що хоче половину часу проводити з Сюзі, і запевнив, що просто так від цієї ідеї не відмовиться, я ринулася в інтернет в пошуках того, хто зможе мене захистити. В юридичному просторі. Я знайшла пару гарних кандидатів(які вже зараз являються екскандидатами, оскільки відмовилися від співпраці зі мною), але також мені вискочила реклама потенційної роботи. На круїзному лайнері. Помічником кухаря. Якусь хвилинку подумавши, я вирішила - а чому б і ні? Так, такого роду реклама не найкраще місце задля того, щоб знайти справді щось гідне. Так, оплата за працю, за той тиждень, що потрібно буде попрацювати помічником кухаря, була космічною. Казковою. Та що я втрачала? Якісь дві хвилини на те, щоб заповнити анкету? Чи мій номер телефону, котрий якщо постаратися, то може знайти ледве не кожен у наш час? Мінімальні втрати - подумала я і впевнено заповнила кожну графу в тому резюме. І так само впевнено очікувала три дні, що до мене хтось набере. На четвертий день віри ставало все менше. На п'ятий ця віра взагалі зникла. А на шостий я взагалі забула про цю пропозицію, з головою поринувши у виготовлення замовлень, наше життя з Сюзі та пошук основної роботи. І ось вже тиждень минув з того дня, коли перед моїми очима висвітилося це екзотичне оголошення і на тобі маєш, дзвонять.

- Все ще в силі? 

- Ну... так, - десерти це добре, це моя віддушина й те, чим я обожнюю займатися, але коли мова заходить стосовно того, щоб заробити чимало коштів, то душевне задоволення відходить на другий план, пропускаючи на перший холодний розрахунок.

- Тоді незабаром до вас наберуть з відділку кадрів та скажуть, куди потрібно під'їхати. Якщо все влаштовує, то післязавтра приступаєте до виконань своїх обов'язків.

- Післязавтра? - Так швидко? Це вже післязавтра цей лайнер вирушає в дорогу? Чому ж завчасно не попередили?

- Так, пані Карино, післязавтра, вас щось не влаштовує? - По тону чоловіка відчутно, як йому взагалі не подобається те, що я перепитую. Таке враження, що він командир, а я його підлеглий, і крім "так" та "слухаюся вас" не можу більше нічого промовляти.

- Ні, ні, все влаштовує, - що ж, якщо це правда щодо зарплатні, то такі пропозиції бувають раз на все життя, по-дурному було б відмовлятися від такого ласого шматочка десерту саме на моєму столику. - Скажіть, будь ласка, а з ким я наразі спілкуюся?

- Головний кухар лайнера "Доля", - гордо заявив чоловік, начебто він як мінімум капітан цього судна, а то і його власник, - ще будуть запитання, пані Карино?

- Ні, - отже, це мій безпосередній керівник, з яким мені не потрібно йти на суперечку, якщо хочу попрацювати на тому судні.

- От і добре, - хоча він і не проти зарубитися, таке враження вже очікував на цей момент, а я так швидко відступилася, не вплуталася в словесну перепалку, - попереджаю, пані Карино, дисципліна й підпорядкування це те, що постійно має бути при вас, якщо ви не хочете відправитися за борт корабля вже під час поїздка. Також я не потерплю ніяких любовних стосунків на своїй кухні. Так що якщо ви зібралися знайти собі багатого коханця в цій поїздці, то вам краще відмовитися від цієї роботи. Скажу відразу - я не в захваті від вибору саме вашої кандидатури на пост мого помічника. Та оскільки достойніші люди з різних причин відмовилися, то доводиться повертатися саме до вас. Не розчаруйте мене, пані Карино.

Може, і мені поповнити той список кандидатів, які відмовилися від співпраці з цим нахабою? А то я навіть ще не підписала договір, а мене вже облили з ніг до голови брудом. Так би я і зробила. Так би й вчинила. Якби знаходилася в іншій ситуації. При більш оптимістичних розкладах. А так... Я не могла розчарувати цього кухаря, точніше відступити, на що він таке враження і розраховував. Я не могла розчарувати Сюзі. А в першу чергу я ні в якому разі не могла розчарувати саму себе, доказавши, знову ж таки самій собі, що я можу. Я здатна. В мене все вийде.