Розділ 11

- Тобто ти залишиш малу собі, викинувши її батька як непотріб? - Фразою на фразу відповідає Вадим, і він прекрасно знає, на що варто надавити, щоб я відчувала себе мерзотою. В будь-якій іншій ситуації, при будь-яких інших збігах обставин саме так би все і трапилося, та сьогодні не той день, не та ситуація.

Зараз, коли я в голові перетворюю ймовірність в реальність, кожне слово дається в рази важче та болісніше. Варто подумати, що цими губами Вадим цілував іншу, доторкався до вуст іншої жінки, а після ними ж ліз до мене... Це я ще не встигла себе накрутити та змалювати в найяскравіших тонах вульгарніші розвитки подій. Коли мій офіційний чоловік цілував тіло іншої жінки, доторкався до її ерогенних зон, доводив цю жінку цими вустами до піку насолоди... Вбирав її стогони своїм ротом...

- По закону дитина залишається з матір'ю, чи я чогось не знаю і різко переписалися закони, поки ти вештався зі своїми дівками? - Процес запущений. Мозок працює не на всі сто відсотків, а на всі сто двадцять, просто не туди він рухається, не туди прямує, не в тому річищі міркує. Та виявилося, що це вже навіть важко зупинити, тож попри мої спроби блоку, мої намагання все загальмувати, прямо бачу, як Вадим в пориві пристрасті цілує іншу жінку, відчуває до неї хтиві бажання, практично втілює їх в життя, а після, як ні в чому не бувало, прямує додому. Вітається зі мною вже нашим фірмовим поцілунком. Впивається в мої губи. І все це після чужої. Все це після того, як чоловік хотів іншу жінку. Це я ще не до кінця себе накрутила й сподіваюся, що Вадим не довів свої хтиві бажання до дій. Не завалив ту на ліжко... 

- Гарний адвокат, пристойна сума на його рахунку з моєї ініціативи й закони як по змаху чарівної палички переписуюся в потрібному напрямку.

- Ти справді будеш маніпулювати дитиною та її почуттями? - Я навіть здогадуюся стосовно якого адвоката Вадим говорить. В нього є друг, з яким він товаришує з першого класу школи, і цей друг являється одним з кращих адвокатів не тільки нашого міста, а і загалом країни. Роберт, а саме так його звати, вигравав такі справи, які інші його колеги завалили б з вірогідністю в дев'яносто дев'ять відсотків. Роберт же не тільки витягував гиблі справи, він ще й потім висмоктував все до останньої копієчки зі сторони, яка програла суд. До такого степеня все доходило, що люди платили навіть за папір, на якому друкувався вирок. Виходило так, що ти сам же за свій вирок і платиш. Це було більше моральним навіть ударом, ніж ударом по кишені. Це така собі фірмова фіналочка від Роберта. Постріл у скроню. Тож Вадим не будує повітряні замки, коли говорить про гарного адвоката й про те, що той за бажання навіть прописані закони може посунути, якщо там існує його зацікавленість. Чоловік обмальовує реальні перспективи.

- Зустрічне запитання - ти будеш маніпулювати дитиною, мною та відносинами "донька-батько"?

- Два рази в тиждень я буду безперешкодно тобі давати зустрічатися з Сюзі. Головне, щоб це не впливало на її навчання та на гуртки. Ми маємо дбати в першу чергу про інтереси дитини, а не про наші забаганки, - саме тому я пропоную таку схему. Вважаю, два дні з семи це доволі таки гарна домовленість. В словах Вадима є правда - я теж перегинаю, коли торочу про маніпуляцію, тому виправляюся та пропоную адекватний варіант. Як на мене, краще і не вигадаєш.

- Я ж сказав п'ятдесят на п'ятдесят. Наприклад, тиждень в тебе, тиждень в мене. Або взагалі два тижні в тебе, потім два тижні в мене. Я згоден з тобою - ми маємо в першу чергу думати про Сюзі та її комфорт, саме тому кожного дня перевозити її з місця на місця не підходить.

- Ти справді готовий судитися, якщо ми не дійдемо компромісу? - Досі не можу повірити, що він на таке піде, але водночас розумію, що не можна згоджуватися на ці п'ятдесят на п'ятдесят. Оскільки за цю половину часу мала сто відсотків буде зустрічатися з бабусею, з матір'ю Вадима, і за цей тиждень, чи два Валентина Георгіївна наговорить стільки гидот про мене, що донька наступний тиждень, чи то два буде відмиватися від цих нечистот. Морально відходити від вакансій з татусем та його родиною.

- Так, стільки треба буде, стільки й буду судитися. Навіть попри те, що я люблю Сюзі, навіть незважаючи на те, що я не вважаю тебе останньою людиною на цій планеті, просто так я не відступлю. П'ятдесят на п'ятдесят, або... 

- Готуйся до суду, - я завершила за Вадима фразу і без прощань поклала слухавку.

Він любить малу, але хоче втягнути її в цю судову тяганину? Не вважає мене останньою людиною на цій планеті, але не посоромиться нацькувати на мене свого адвоката?

"Найкращі адвокати країни" - саме це вводжу в пошукову графу браузера й розпочинаю пошук людини, яка зможе гідно протистояти Роберту. Яка хоча б візьметься за цю справу, знаючи, ким являється її суперник.

Знаходжу серед багатьох фотографій самого Робі, посилаю йому погляд типу "я не здамся без бою, виродок", а після натикаюся на інформацію, якої не мало тут бути. Але вона є. Я шукала срібло, а знайшла золото...

- Мамо, мамо, - викрикуючи, забігає на кухню Сюзі та простягає мені мобільний телефон. - До тебе хтось дзвонить.

- Секундочку, сонечко, - як же цей "хтось" не вчасно вирішив зацікавитися мною. Я якраз збивала вершки на чергове замовлення по тортиках, тож дуже не вчасно набрали. Але і проігнорувати дзвінок не можу. Що як щось термінове? Тож відкладаю каструльку в сторону, в думках прощаються з цією порцією заготовки, витираю руки та забираю в малої гаджет. - Слухаю.

- Пані Карина? - Чоловічий голос в динаміку. Можливо, компанія, в яку я звернулася стосовно того, щоб вони знайшли мені гідного адвоката, когось підшукала й тепер набирає, щоб порадувати результатами пошуку?

- Так, - я самотужки намагалася знайти людину, яка згодиться взятися за мою справу з розлученням та так все влаштує, щоб донька більшість часу перебувала зі мною поряд. Я не була проти того, щоб Сюзі бачилася з рідним батьком, але умова Вадима п'ятдесят на п'ятдесят в плані перебування доньки з кожним з нас, мене взагалі не влаштовувала. Та всі адвокати як тільки чули, що мова заходить за Роберта Новацького, того самого друга Вадима й одного з найкращих адвокатів країни, відмовлялися від замовлення. Навіть не знаючи, яку суму я запропоную за гарно пророблену роботу. Так, я не мала величезних коштів, не могла собі дозволити не глядіти на суму гонорарів цих самих адвокатів, але гроші відходили на другий план, коли йшлося про мою донечку та наше з нею майбутнє. Та, виявилося, не завжди навіть кошти можуть змусити людину робити те, чого вона не хоче робити. Саме тому я досі в активному пошуку того, чи, можливо, тієї, хто забажає представляти мене та мої права на суді.