Розділ 20

- Подаєш на розлучення? Ти? - Звичайно, я й не очікувала того, що Вадим зустріне дану пропозицію, чи то пак скоріше моє рішення радісно й весело підплигуючи, але, як на мене, то до цього все йде, ніхто з нас не йде на примирення, ніхто не робить навіть ні найменших кроків, щоб щось виправити, то навіщо затягувати та вдавати, що все добре? А по тону голосу чоловіка чутно, що він ледве не мене звинувачує в тому, що між нами все практично покінчено. Начебто я у всьому винна, і ще й така нахаба, що змушую його йти на кардинальні рішення. Такі ніби-то неприпустимі для самого Вадима.

- Я, а ти хіба проти? - Минуло чимало часу, щоб чоловік охолов, все обдумав і прийняв рішення. Оскільки я не бачила його з квітами поряд з будинком, навіть зі словами вибачення не споглядала Вадима на горизонті, отже, він рахує, що правий, що все зробив вірно. Тоді на що розрахунок? Що я побіжу йому в ноги та буду слізно просити повернутися в родину? Ні, такого не буде. Навіть заради малої я не піду на такі жертви. Аж надто хорошою та зручною я була для нього, він замість того, щоб це оцінити, вирішив вилізти на голову. Вистачить! Сюзі потрібна адекватна, емоційно здорова матір, а не психічно неврівноважена особа, яка наробить дитині купу травм, з якими вона буде потім боротися протягом всього свого життя. Коли йде мова щодо того, щоб розійтися з однією людиною та врятувати двох інших, то, як на мене, вибір очевидний.

- Що таке, не терпиться хвостом повиляти перед мужиками? Штамп в паспорті заважає пуститися берега?

- Так, не терпиться, так, хочеться пуститися, - заперечувати немає сенсу, відчуваю навіть через мобільний зв'язок, що Вадим знаходиться в такому стані, що йому чорта з два щось доведеш. А я по факту і не повинна, бо мені ні за що виправдовуватися. Я ні в чому не винна. - А ще більше хочеться відгородити Сюзі від твоєї хворої матері. Це моє найбільше бажання. Моє, можна сказати, заповітне бажання.

- Прикриваєш свій гулящий характер моєю матір'ю? - Пішла коса на камінь і такі креше іскри ця коса, що тут ось-ось все загориться. Добре, що я вирішила телефоном все вирішити, бо якби наочно зустрілися, то певно повбивали б одне одного. Перед цим влаштувавши захопливу виставу навколишнім зівакам. - Не вийде! Моя мати завжди в тебе крайня, завжди якась не така. То посуд не такий подарувала, то слово не те сказала, то глянула не так, як тобі принцесі хочеться. Тепер ще й розлучення хочеш піднести так, що моя мама в цьому теж головна організаторка? 

- Чому вона гуляла сьогодні з Сюзі? - Чесно кажучи, то так, Валентина Георгіївна одна з тих людей, якщо не єдина, яка певно була б не проти, якби цього шлюбу між її сином та мною не було. Щоб її Вадимчик оминув мене десятою дорогою. Бо жінка ніколи не приховувала того, що не задоволена мною як невісткою і дуже злилася на те, що її синок не звертає уваги на думку рідної. Чи точніше сказати не зважав, адже схоже відьмі вдалося добитися свого. Я відправляюся за борт життя її чада. Туди, куди й мені дорога, по думці свекрухи.

- Тому що вона рідна бабуся Сюзі, не логічно?

- А логічно намовляти дитині, що її мама погана? Це, по-твоєму, логічно? - Я ще мовчу стосовно того, що з донькою мав погуляти саме Вадима. Саме йому Наталі передала Сюзі, саме він відповідав за фізичний та моральний стан малої протягом цього часу. І як батько впорався? Жахливо. Зрозуміло, що жахливо, якщо його донька заливається слізьми й не може усвідомити, чому рідна бабуся обзиває її рідну матір.

- Карино, я від цього всього втомився, одне й те ж, одне і теж. Нічого не змінюється. Все й те саме по кругу.

- Ну ось і супер, тому я і пропоную тобі розлучення, чим не вихід, щоб змінити це одне і теж? Привнести різноманітності в життя? Вийти з цього замкнутого круга? - Це ж натяк на те, що зі мною одноманітно? Сумно? І взагалі сіро? Саме тому Вадим так дивно поводився останнім часом? Зникла іскорка у відносинах? Через це у нас і почалися непорозуміння, котрі дуже швидко переросли в суперечки?

- Кажу відразу - я не погоджуся на те, щоб мала залишилася з тобою.

- Тобто не погодишся? - Якось він і не намагався сперечатися стосовно того, що все стало в нашому з ним житті однобоко та не цікаво. Отже, чоловік так і вважає на самому ділі. А, може... Тільки зараз я про це подумала, навіть не знаю, чому ця думка раніше не відвідувала мою голову - а що як у нього вже була жінка на стороні? Що як його гнітило або те, що йому доводиться цей факт приховати? Або, що ще більше гидко та безмежно боляче, Вадим змушував себе повертатися додому, до мене, до малої, хоч йому хотілося зовсім в інший дім, зовсім в інше ліжко...