Розділ 18

- Ти як? - Брехати з приводу того, що вона гарно виглядає, я не збираюся, оскільки хочу бути максимально чесною з однокласницею, але і тікати, звичайно, ніхто не буде. Це б добило дівчину ще більше. Ось це так прийшла провідати хоч і не подруга, але добра знайома. Так провідала, що через пару секунд втекла, залишивши потерпілу згорати від сорому.

- Бувало значно краще, - що ж, я притримуюся правильної тактики, адже Марина також не посміхається та не вдає, що все добре. Коли добре - вени не скривають. Коли все гаразд - в лікарні не лежать, з прицілом на божевільню.

- Я хотіла тобі щось принести, щоб не з пустими руками, але твоя мама сказала, що все є, і персонал забороняє зайве приносити в палату, - під приводом того, що, наприклад, фрукти потім псуються і доводиться саме медсестрам займатися цією гниллю. Так собі причина, та все ж я тут на пташиних правах, навіть не родичка дівчині, тож дотримуюся цих правил. 

- Ти прийшла й для мене це вже приємний сюрприз, - Марі намагається боротися, старається посміхнутися, видати розчавлений стан за радісний, та очі ніколи не лукавлять. А очі дівчини дуже сумні. Пізнали достатньо болю. Черпнули по повній програмі негативу.

- Та все ж я не така бездушна скотина, щоб просто так припертися, - пірнаю рукою в сумочку та дістаю звідти керамічну статуетку, яку придбала ще на вокзалі, коли приїхала в це місто, - знаю точно, що ти збирала раніше таку колекцію.

- І зараз це продовжую робити, - однокласниця приймає мій подарунок у вигляді рудого котика, котрий тримає в лапці бляшаночку мокрого корму, і ось вже зараз на її обличчі виникає справжня посмішка. Непідробна. Не вистраждана. Їй справді сподобався презент, - в мене їх вже стільки, що час думати стосовно того, щоб збільшувати квадратуру житла. Практично всі мої працівники, і багато дівчаток постійних клієнток знають про це моє хобі та регулярно поповнюють цю мою колекцію хвостатих.

Марина ще зі школи почала колекціонувати статуетки котиків. На жаль, у її мами алергія на шерсть, досить агресивна алергія, що буквально малесенька шерстинка, і вже Валентині Семенівні дуже кепсько. Тож однокласниця таким чином вирішила замінити свою любов до котиків. І, як виявляється, це хобі вже з нею протягом стількох років, тому я щаслива, що потрапила в ціль. Що змогла її порадувати.

- Все буде. І житлова квадратура буде, і ще тисячі котиків буде у твою колекцію, все буде, ти головне одужуй, - хотілося сказати стосовно Ромчика, її сина, що потрібно навіть заради нього боротися, але вчасно прикусила язика, оскільки дівчина може це сприйняти по-своєму. Начебто вона така безвідповідальна, що не подумала як буде малому, піддавшись своїм якимось необдуманим вигадкам. Добре, що я докумекала сама до цього і промовчала.

- Карин, це через чоловіка, - що ж, сказати, що я не очікувала такої різкої зміни теми, це нічого не казати, але, звичайно, це питання засіло у моїй голові, і, можливо, дівчина відчула цей мій інтерес. Або, що більш ймовірно, просто хотіла вилити душу комусь близькому, комусь, крім своєї мами, - через того самого, котрий покинув нас з Ромою, коли син був зовсім маленьким.

Я пам'ятаю про цього персонажа. Однокласниця розповідала телефоном, коли я знаходилася на побаченні, тьху ти, на зустрічі з Іллею. Той мужик вчинив як негідник, кинувши свою кохану з маленькою дитиною на руках. Просто...

- Він повернувся і слізно просив його пробачити, - ще не встигала я в голові сформулювати питання, як Марина вголос на нього відповідала, - на колінах благав вибачити та дати шанс знову стати однією родиною.

- Я так розумію він зробив щось таке, що на голову не налазить? - Зрозуміло і без слів, що однокласниця вибачила цьому ідіоту. Впустила його у своє життя та життя свого малого. Дала ще один шанс. А цей придурок цим шансом підтерся...

- Так, він переспав з моєю найкращою подругою.

Я спочатку подумала, що мені почулося. Можливо, здалося. Якісь галюцинації, чи перешкоди у слухових хвилях. Дівчина так просто й спокійно це промовила, ніби розповідала рецепт свого улюбленого тортика.

- З тією самою найкращою подругою, яка знала про народження Роми й про те, що ми з цим... розійшлися.

Краще б здалося. Краще б почулося, але таке...

- Як виявилося, вона мені просто заздрила.

- Ця твоя подруга... вона переспала з твоїм чоловіком через... заздрощі? - Не хотілося, щоб Марина подумала, що мені аніскільки не цікава її розповідь, адже дівчина говорила монологом, та я просто не могла второпати, як це реально. Щоб найкраща подруга, та через заздрощі...

- Так, через мій прибутковий бізнес, через родину, якої в неї не було, це все було зроблено через заздрощі. А оскільки вона була моєю найкращою подругою, то і прекрасно знала, куди краще бити, щоб завдати максимального болю та страждання...

Такі ситуації, як не дивно, мотивують. Показують наочно, що твої проблеми це всього лише нісенітниці. Що їх можна долати. Адже варто тільки уявити, що мій Вадим з моєю Наталі, та в одному ліжку... Волосся дибки встає на шкірі. А в Марини це стало реальністю... І як після такого взагалі надалі жити? Як не зламатися?