Колишні. Моя назавжди.

Пролог

- Мамочко, а можна з тобою? - Нижня губа моєї донечки тремтить, ось-ось дамбу зі сліз прорве. Та я вже і сама на межі розридатися, дивлячись в очі моєї маленької й бачучи там смуток.

- Сюзі, сонечко, а як же я? - Моя мама бачить, що ситуація виходить з-під контролю, тому перебирає увагу дівчинки на себе. - Невже ти мене покинеш?

- Поїхали всі разом, адже можна ж так? Можна, мамо? - І знову цей сльозливий погляд, від якого у мене все всередині перевертається. Серце стислося до розмірів горошини й відмовляється функціонувати.

- Маленька...

- Сюзі, мама їде працювати, але вона дуже швидко повернеться. - Рідна бачить, що я розкисаю з кожною секундою все більше, тож не дає повністю мені розтектися в калюжку та піти на поводу в малечі. - А ми з тобою поки сходимо на твій гурток, вигадаємо нову картину для мами. А як же твої друзі в садочку? Як вони без тебе?

- Ти справді швидко повернешся? - Мама знає на що натиснути, кого і що варто згадати, щоб Сюзі дещо перемикнулася на інше й не робила надзвичайної катастрофи з моєї тимчасової відсутності.

- Так, люба, всього лише сім днів і я повернуся додому. До тебе. Ти мені намалюєш якусь картину, а я тобі привезу якийсь подарунок, домовилися? - Не дуже добре купляти гарний настрій дитини обіцянками про презенти, але хочеться якось її порадувати. І я справді щось привезу. Можливо навіть той графічний планшет, про який мріє донька.

- Так, домовилися, - малеча без величезного ентузіазму, але все ж погоджується, а після кидається до мене в обійми. - Я тебе люблю, мамусю.

- І я тебе люблю, сонечко. Дуже люблю, - я хочу запевнити Сюзі в тому, що сім днів розлуки це всього нічого, але насправді усвідомлюю, що це катастрофічно багато. Тим паче коли я в неї залишилася одна. Коли в неї більше немає тата. Я маю на увазі в колі родини більше немає тата.

- Все буде гаразд, - шепоче рідна мені на вухо, після того, як я розпрощалася з донечкою, - не переймайся, нам не буде сумно. Обіцяю.

- Дякую, матусю, - після того, як ми розійшлися з Вадимом, батьки стали неймовірною підтримкою для нашої сім'ї. Коли було потрібно, то вони приходили на поміч, сиділи з малою, бавилися з Сюзі. Ось і зараз, я вирушаю в круїз на лайнері довжиною в тиждень в якості помічника кухаря, і мама з татом тут як тут, зрозуміли, що мені треба з кимось залишити малу й без проблем згодилися забрати її до себе.

- Як все пройшло? - Цікавиться Наталі, коли я підіймаюся на борт лайнера. Подруга вирішила поїхати зі мною, коли виник цей варіант з підробітком. Але вона їде відпочивати. Стас і далі працює не покладаючи рук задля світлого майбутнього Наталі та їхньої дитинки, тож дівчина вирішила двох зайців спіймати водночас. І вдома не сидіти насамоті й мене підтримати в цій поїздці.

- Жахливо, - чесно признаюся, махаючи рукою мамі з Сюзі на прощання. Намагаюся стримати сльози, щоб донечка ще більше не засмутилася. Ми тільки відправилися від берега, тільки ввімкнувся двигун цього лайнера, а я вже неймовірно скучила за рідними. Це буде дуже тяжкий тиждень.

- Все буде добре, я завжди поруч, - Наталка обіймає мене за плечі, пригортає до себе, і від цього хоча б трішки стає тепліше на душі. Хоча б трішки легше залишати родину. - Тим паче ти робиш це задля малої.

Тут подруга має рацію. Після того, як Вадим попрощався зі мною через записку, він намагався допомагати грошима. Щоб ми з Сюзі ні в чому собі не відмовляли. Але я брала тільки стільки коштів, скільки вистачало на нормальне харчування. І то тільки певний проміжок часу. Поки не набила гарну базу клієнтів, котрі замовляли мої смаколики. Тепер же випала нагода заробити коштів на цьому лайнері й заодно придбати неймовірний досвід, оскільки якщо я себе добре зарекомендую, то кухар дасть гарні відгуки щодо моєї роботи й тоді відкриються двері до шикарних закладів нашого й не тільки нашого міста. Тож якби не було боляче покидати батьків, мою донечку, але ця поїздка має принести гарні плоди. І я все зроблю від себе залежне, щоб використати цю можливість.

- Пішли по каві вип'ємо? - Висуває пропозицію подруга, коли мама з Сюзі й інші проводжаючі залишилися маленькими цяточками на горизонті, а після і взагалі зникли, адже ми вже далеченько відпливли від берега.

- Вибач, але без мене. Я сходжу до себе в каюту, трішки відпочину перед зміною, - насправді я не втомилася. Фізично зовсім ні. Але морально витиснута як лимон. Не завадить проплакатися наодинці й хоча б так вивільнити негативні почуття.

- Так, звичайно, без проблем, - Наталі ніби стало соромно за те, що вона не подумала стосовно того, що вона тут просто відпочиваюча, а я частина персоналу й наші функції на цьому лайнері сильно відрізняються. - Зустрінемося пізніше. І пам'ятай - ти все робиш вірно. Я тобою дуже сильно горджуся. Ти молодець.

- Дякую, - я вистраждала таку собі подобу посмішки, швидко обійняла дівчину й поспішила до себе в каюту, щоб і їй не демонструвати свої сльози, та і людей не лякати. Вони тут явно задля відпочинку, тож якась пришелепкувата у сльозах це явно не те, що хочеш побачити в цій подорожі. Знаючи ще й скільки коштують путівки на цю поїздку. З якою кількістю нулів.

А чи справді я молодець? Чи справді я правильно роблю, залишивши доньку, навіть якщо і з мамою? Так, я відправляюся в цю поїздку, щоб заробити чималу суму коштів, і водночас придбати неймовірний досвід, який в майбутньому може принести дуже гарні перспективи. Та чи вартує це такою ціною?

- Ой, - з думок мене вириває фізичний контакт. Він прямо витягує мене силоміць з цих всіх роздумів. Я з кимось зіштовхнулася, бо попросту брела, опустивши голову вниз, і роздумуючи над тим, чи я хороша мати, - виба...

... "чте" так і не було вимовлено, оскільки я підійняла голову й побачила з ким зіштовхнулася. Хто повернув мене до реальності.

- Яка неочікувана зустріч...

Краще і не скажеш. Неочікувано це ще м'яко сказано. Населення світу нараховує понад вісім мільярдів людей, і наскільки ж "удачливою" варто бути, щоб серед цих восьми мільярдів зустрітися на цьому лайнері саме з ним. З Іллею. Доля знову нас зводить, ось тільки цього разу позбутися від кохання моєї юності буде не реально, оскільки навколо море й шляхів для відступу банально немає...




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше