Глава 10

– Аня тільки не це! – перехоплюю руку сестри, яка тягнеться за телефоном. – Що ти збираєшся робити?

– Сюрприз Омельченку! Хоче мати дві сім’ї, нехай за все заплатить! А то, розумієш, одній квартиру купляє, а іншій тільки локшину вішає на вуха! У відрядженні він з японцями!

Наче чарку перехилила я, а не на жарт завелася Аня. На щоках спалахують червоні плями – в неї таке з дитинства, коли нервує і намагається себе стримати. Холерик на відміну від мене, вічної плакси! 

– Припини, тільки не треба зараз погрожувати Омельченку аудитом! Я знаю, що в тебе кум з податкової…

– Що? – сестра підводить очі. – Таке мені на думку не спадало, а, між іншим, непогано придумано! Де він збирався взяти кошти на нову квартиру? Банк обікрасти? 

– Аня! 

Намагаюсь забрати телефон, але вона швидко шукає щось в контактах і набирає повідомлення. Я безсило слідкую і навіть уявити не можу, що за сюрприз підготувала ця шоувумен. Через хвилину Аня кладе апарат на стіл і виглядає, як людина, що виконала свій обов’язок. 

– Що?- розвожу руками – В небесну канцелярію пожалілась? Може хоч щось поясниш?

– На завтрашній день нічого не плануй. Я теж візьму вихідний, повеземо Соню в аквапарк. Ти, нарешті, хоч раз одягнеш свій новий купальник, бо до моря тебе благовірний так і не довіз. Бізнесмен хрінов… 

– Та ти зовсім з глузду з’їхала! Не буду я влаштовувати сцену ревнощів на людях, за кого ти мене маєш?! 

– А я від тебе цього й не чекаю! Нам треба поговорити з Людмилою, не хочеш - не йди, але я вже їй написала. У такій справі, люба, треба шукати союзників, бо Омельченко поводиться, як султан Сулейман! Вибач, сонечко, – Аня ловить мене за руку. – Я хочу знову побачити тебе щасливою, а твого чоловіка… Мінімум, що я йому бажаю, це вічної півшостої, і щоб ніякі пігулки не допомагали! 

В розпал нашої розмови чую, як хтось шкребеться в двері і в прочинену щілину нарешті заглядає Софійка. 

– Мамо, тато не може знайти книжку про Рапунцель!

– Якесь покарання! – бурмоче Аня. – Зараз, цукерочка, я все знайду! А ти почекай…

– Ні, я вже піду! Тільки напишу Людмилі, що все це помилка, а я випадково набрала не той номер.

– Ліно, ти хоч чуєш себе? Хочеш все йому пробачити? Я все одно піду, з тобою, чи без тебе, так що вирішуй. 

Вона чекає, а я відчуваю, що мене загнали в глухий кут. З Ані дипломат так собі, влаштує Омельченку прилюдну головомийку з використанням таких слів, який він у свою адресу за життя не чув! Після такого ми вже жодного питання мирно не вирішимо, а з ним пов’язана не тільки шлюбом.  

– О котрій? – сил сперечатись немає.

– Зовсім інша розмова! О дванадцятій повинні бути на місці, але Соня захоче погарцювати зранку, тому, думаю, поїдемо десь о десятій! Люблю тебе! 

Сестра гучно зітхає і на мить стискає в обіймах, як колись в дитинстві. Я залишаюся на кухні сама і опускаю голову, ховаючи в долонях. Зараз відчуваю тільки безмежну втому. А ще справді боюся їхати додому, бо доведеться лягати в ліжко, яке п’ять років ділила зі зрадником. Бачити його речі, вдихати запах парфуму який так мені подобався.

Намагаюся розібратися, чи залишилися в мене якісь почуття? Прокляття, якби ж їх можна було просто викреслити разом зі штампом про шлюб, але ж ні! Байдужістю тут і не пахне, мені боляче, але не знаю, чи можна в цьому морі образи знайти ще хоч краплю кохання. Пропади він пропадом! Не хочу більше і секунди думати про Омельченка! Схоплююсь, та вибігаю в коридор, щоб зникнути і не повертатись до розмов про нього. 

Почну нове життя, заведу кота, поїду кудись відпочивати сама і буду крутити дупою на пляжі, щоб всі чоловіки позвертали собі шию! Вже в ліфті, коли двері за мною зачиняються, даю волю сльозам. Востаннє! Більше цей покидьок не дочекається від мене нічого крім повістки в суд!

Додому вирішую йти пішки, хоча ліхтарі потушили кругом, крім центральних вулиць. Швидка хода і прохолодне повітря допомагають заспокоїтись, але я встигаю так натерти ноги, що під кінець цієї прогулянки вже шкандибаю від болю. 

– До біса! – скидаю туфлі і йду далі босоніж. Відкидаю думку про те, що мій Сергій зараз спить в обіймах іншої, а на мене чекає лише холодне пусте ліжко. Нічого, я це переживу! Повинна пережити, і не тільки це, а й завтрашню зустріч, яку вигадала Аня.