Глава 8

Не знаю, навіщо я поклала той клятий буклет в сумку, але виявляю його вже в таксі, яке встигаю зловити за десять хвилин до співбесіди. Водій зупиняється на червоний, а я не можу подолати бажання ще раз подивитися за Завадського. Змінився. З’явилась маленька зморшка між бровами, трохи брутальна щетина, інша зачіска. Але очі залишились ті самі, а ще безіменний палець скучає без обручки. Чи може він її просто не носить, бо заважає в роботі? 

Добре, що ми сьогодні я побачила лише його фото, а не самого Влада. Уявляю, яка б це була “приємна” зустріч – успішний лікар і змучена безсонням жінка з червоними очима. Краще все залишити в минулому: і його, і Сергія, та й всіх чоловіків разом! Хочу опинитися десь на безлюдному острові, а тому вдаюся до відчайдушних мір. Поки в мені не прокинулися сумніви, змінюю налаштування телефона і відправляю номер чоловіка в чорний список. 

Ввечері так само зроблю і з соцмережами, хай насолоджується сімейним життям, не буду йому заважати! Навіть краще, що він у “відрядженні”, так я зможу спокійно зібрати речі й вирішити, як діяти далі. А якщо точніше, мені лише залишається на це сподіватись, бо сюрпризам сьогодні немає кінця. 

Як тільки я переступаю поріг салону, до вух доноситься знайомий тягучий голос. Як завжди невдоволений. 

– О, Павліно, рада бачити! – діалог з майстром манікюру припиняється і відвідувачка натягує на себе нещиру усмішку. 

– Жанна Альбертівна! 

Я змушена зупинитися, бо цю клієнтку не можна ігнорувати. Вона дружина ділового партнера Сергія, якій він колись порекомендував мій салон краси. В свої майже шістдесят років намагається виглядати на тридцять, тому обирає найдорожчі процедури. Ботокс, підтяжку, ліфтинг, вже не кажучи про доглядові засоби, які вона купляє саме у нас. Правда сьогодні я її не чекала, тим неприємнішим здається прискіпливий погляд. 

– Добре, що я вас застала, – повідомляє вона цю прекрасну новину. – Я телефонувала Сергію Володимировичу, але він поза зоною дії. Ви ж не забули, що ми чекаємо вас на входини? Все вже заплановано, будуть тільки свої. 

На мить прикриваю очі. Це один з пунктів, через який ми з Омельченком не знаходили спільної мови. Він вважає, що спілкуватись потрібно тільки з рівними, так би мовити, поєднувати корисне з приємним. Я вже не пам’ятаю, як виглядає звичайна сімейна вечірка, бо ми разом відвідували лише корпоративи, ювілеї і свята місцевих олігархів. Але про входини я нічого не чула і це дивно. Зазвичай чоловік нагадував заздалегідь, бо для його рейтингу важливо з’явитись з дружиною, що виглядає на всі сто. Невже цього разу вже були інші плани? 

Непомітно стискаю кулаки, вже бачу, як Сергій в образі вільного чоловіка розпускає пір’я, хоча… Може він збирався з’явитися з Людмилою? Поки що не розумію, як далеко веде його давня брехня, знаю тільки, що від Раїси треба відчепитися.   

– Сергій зараз у відрядженні, новий контракт з японцями, – кидаю між іншим. 

– Правда? – збільшує вона очі. – Як я могла забути, але, сподіваюсь, він встигне повернутися. Ці відрядження! Залишається так мало часу для родинного спілкування! Весь час кажу про це донці…

Наступних п’ять хвилин я отримую винагороду у вигляді розповіді про Наталію, яка щойно повернулася з Іспанії. Спочатку слухаю в піввуха, а потім до мене підкрадаються підозри. Схоже Раїса хоче закинути гачок. Прицілилась на Омельченка? 

Може тому так прискіпливо вивчає моє обличчя зі слідами недавніх сліз і без ідеального макіяжу? Залишки ввічливості не дозволяють Раїсі сказати, що я жахливо виглядаю, але вона трохи кривиться, а на носі з'являються ті самі”щурячі” зморшки від надлишку ботоксу. Стара зміюка, цікаво було б подивитись, до яких вигадок ви почнете вдаватись, щоб отримати чоловіка мрії для Наталочки. Удачі вам, як то кажуть, великому кораблю вдалого плавання! 

Як тільки Жанна Альбертівна замовкає, ловлю можливість зникнути і не бачити більше цю шановну клієнтку. 

– Ви, здається, прийшли на манікюр? Майстер вже чекає!  Гарного дня, думаю, Сергій найближчим часом з вами зв’яжеться! 

Її посмішка стає ширшою, а я відбуваюся лише тим, що крокую до свого кабінету. А що я можу зробити? Мої сімейні розбірки не повинні впливати на бізнес. Зараз особливо, бо в найближчому майбутньому доведеться розраховувати тільки на себе. А ще підшукати житло. куди я поки що виїду, бо знаходитись з Омельченком під одним дахом точно не витримаю. 

Витрушую половину змісту сумки на стіл, щоб знайти пігулки, тягнуся за мінералкою і бачу буклет з аптеки. Зминаю його і викидаю в смітник. Час не можна повернути назад, Павліно! Якби шість років тому я не була такою дурепою, то зараз мала б надійного чоловіка і носила прізвище Завадська. Можливо! 

Чомусь Влад не йде з голови, може через ненавмисне порівняння з Сергієм? Той, хто виріс в дитбудинку, як мій колишній хлопець, не буде заводити дві сім’ї і жити окремо від сина. Завадський не такий, але я це дуже пізно зрозуміла. У свої дев’ятнадцять, коли ми тільки почали зустрічатись, я  чомусь чекала, що він одразу покличе мене заміж. 

Вискочу першою серед подружок! А сталося не по-моєму, Влад хотів отримати освіту і заради цього поїхав, а я… Просто розумниця, не відповідала на дзвінки і взагалі не хотіла про нього чути. І ось на тобі, тепер він вискочив, як чорт з табакерки, саме тоді, коли мені не згадок!

Прибираю на столі, підвожу губи помадою і тицяю в телефон. Час поговорити з новою кандидаткою, все інше хочу залишити на вечір, а свої дитячі почуття – взагалі поховати в минулому назавжди.