Розділ 1_3

Єдина моя родичка, сестра моєї покійної мами прийняла мене у свій дім, коли я залишилась повною сиротою. Тоді мені було п'ятнадцять, і якщо чесно, вона не горіла великим бажанням опікуватись мною. Тому відразу після дев'ятого класу відправила в коледж на технолога. Через втрату батьків навчалась безкоштовно, за гуртожиток теж не платила. Стипендія була невелика, але я мусила на неї виживати, бо тітка все казала, що вона немає можливості мене годувати. Що в неї є ще дочка, в якої теж є потреби. В літній період я майже не приїжджала до тітки, а влаштовувалась на підробітки. Так я й провчилась чотири роки, а коли закінчила, знайшла роботу у квітковій крамниці. Тимчасово.

Але затрималась на шість років. Бо лише тут я можу постійно брати вихідні через дитину, часто приводити її на роботу, і мене за це не звільнять. Так, інколи Поліна біситься, що мене більше нема ніж є, але моя відсутність скоріш впливає на напарницю, яка змушена працювати за двох. А їй теж треба інколи відпочивати. Вона ж молода ще.

Справившись з основною вітриною, беру неліквідні квіти і відкладаю в приховане місце, потім їх спишемо. Підходжу до прилавка і берусь допомагати Елі. Вона вже цілу купу свіжих троянд підготувала до продажу.

— До речі, зранку заходив твій залицяльник, - усміхається дівчина зиркаючи на мене грайливим поглядом. Їй подобається, коли я ніяковію при згадці Дениса. - Сказав, що ввечері зайде і замовив двадцять одну червону троянду. Це точно для тебе.

— Навряд, - кажу різко, але відчуваю, як щоки червоніють. - Він знає, що я троянди не люблю. Вони колються.

— А для кого? Думаєш він знайшов собі іншу? - В очах її загоряється інтерес. - А я тебе попереджала. Нічого було тут думати. Такий чоловік красивий. Ще й гінеколог. У домі лікар ніколи не завадить.

— Я не маю часу на стосунки, - кажу стримано, ігноруючи напругу у тілі. Коли розмови заходять про стосунки, мене наче викручує з середини. Досі не можу відійти від останніх, коли моє життя зруйнувалось і я не знала як бути далі. - У мене дитина. Я приділяю їй весь вільний час. А Денис хоче романтики удвох. А я вже давно не вірю у романтику.

— Ти ще така молода, - обурюється і штовхає мене ліктем у бік. - А поводишся так, наче стара діва. Діано, життя має бути різноманітним. І чоловік досить сильно розбавляє емоційний спектр. І дочка твоя мала б татуся.

— Не потрібен їй тато, в неї є я, - відповідаю занадто різко і відразу шкодую про це.

Ела не винна, що в мене був неприємний досвід в минулому. Після того я перестала довіряти чоловікам. Як би гарно вони не говорили, які б зорі не обіцяли, ніколи не будеш впевненою, що він щирий з тобою.

На щастя дзеленчить дзвіночок і перший покупець перериває непросту для мене розмову.

Цілий день ми працюємо як бджілки. Розпаковуємо нову партію квітів, обслуговуємо покупців і займаємось робочими дрібничками.

Коли годинник показує майже шосту, Ела збирається додому. Я її розумію, вона молода і їй треба теж влаштовувати особисте життя. Протягом дня я декілька разів дзвонила Соні і та запевнила, що з Вікою все гаразд, що температура спала і горло до вечора майже не болить. Тому я залишаюсь до кінця своєї зміни, хоч в душі відчуваю легке хвилювання.

— До нас йде чоловік. Може це твій Денис за квітами, - говорить Ела, застібаючи куртку.

Вона вдивляється крізь двері, примруживши очі, а потім поспішає до вази, де чекає пишний букет з двадцять одної троянди. Напарниця витягує квіти з вази і струшує, поки крапельки води не стікають назад у середину. Випрямляється і повертається до дверей, готова віддати букет замовнику.

І якраз в цю мить дзвіночок сповіщає, що ми більше не самі.

Я в цей час якраз закінчую формувати останній букет з троянд. І ні про що не підозрюючи, піднімаю очі, щоб привітатись з Денисом. Але переді мною стоїть зовсім інший чоловік, і погляд карих очей зупиняється на мені.

Тіло німіє, ноги примерзають до підлоги, а з тремтячих рук на прилавок падають троянди.

Це він.