"Колись ти зрозумієш..."

***

Колись ти зрозумієш, що грати в чужому театрі під чужу музику — задоволення не для тебе...

Ти наче звикаєш до цієї ролі: вдягаєш чужі сценарії, посміхаєшся там, де треба поставити крапку, і витанцьовуєш па за чужими, нав’язаними зовнішніми правилами. Тобі кажуть, як «правильно» горіти, якою «зручною» бути і куди рухатися, а ти граєш. Але в якийсь момент фальш цих дешевеньких декорацій починає просто різати слух, а фальшиві аплодисменти — викликати нудоту. Твій внутрішній вогонь надто живий, щоб згоряти в чиємусь глухому режисерському кріслі.

Або ж щирість у всьому — від першого подиху до останнього слова, — або це й даром не потрібно. Півтони, розмиті межі й відіграні «з обов'язку» емоції більше не працюють. Якщо людина поруч, то з відкритими картами й непідробним теплом, а не з набором вигідних реплік.

І тоді ти просто зупиняєшся посеред сцени. Скидаєш цей чужий грим і виходиш у протилежний бік — геть із їхнього залу.

Найсолодша свобода починається саме там, де ти залишаєш цей театр у минулому. Коли ти стаєш і автором, і режисером, і єдиним власником власного життя. Ти сам обираєш, якою буде твоя музика — хай це буде гучний грім чи тихий вечірній шурхіт. Ти сам вирішуєш, кого пускати на свій перший ряд, а кого й близько не підпускати.

Бо якщо немає справжності — не потрібно ніяк.

Колись ти це зрозумієш. І це буде твоя ще одна перемога.

Ika Bila

Подобається

#248 в Не художня література
#1502 в Різне

У тексті є: думки про життя, кохання * самопізнання, пошук істинного шляху і себе

Відредаговано: 07.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись