***

Колись ти зрозумієш, що коли людині справді щось важливе, це видно без перекладача.

Вона не буде довго пояснювати, чому не виходить. Вона просто почне шукати, як зробити так, щоб вийшло. Обійде те, що можна обійти, полізе туди, куди взагалі не збиралася, перенесе те, що здавалося непорушним, і якимось дивним чином знайде можливість там, де ще вчора її не існувало.

І їй ,навіть не доведеться називати це подвигом. Бо коли щось справді важливе, людина не сидить перед горою і не розмірковує, наскільки вона висока. Вона просто починає її рухати. Усіма можливими способами.

Можна скільки завгодно говорити правильні слова, будувати красиві пояснення, посилатися на обставини, зайнятість, втому, відстань і невдалий момент. Але є одна незручна річ, яку дуже важко обдурити — результат.

Він або є, або його немає. І це показник!

Хочеш — знайдеш можливість. Не хочеш — знайдеш мільйон виправдань. І, що найсмішніше, на кожне з них зазвичай знаходиться ще одне, ще переконливіше, аби тільки не довелося нічого робити.

Іноді ми роками намагаємося знайти виправдання чужій бездіяльності, хоча відповідь лежить просто перед очима. Ми вигадуємо за людину причини, додумуємо її страхи, захищаємо її від власного байдужого вибору, аби тільки не визнати очевидного.

А потім дивуємося, чому для когось наші прохання виявилися горою, яку він навіть не спробував зрушити.

Знаєш, що найточніше показує важливість?

Не обіцянка, не красивий жест, не гарні слова. Навіть не слова «я дуже хочу». А те, що людина зробила після того, як зрозуміла, що просто хотіти недостатньо. Заради важливого люди не завжди знаходять легкий шлях - вони прокладають його самі.

І, якщо перед тобою вже третій рік лежить гора з пояснень, чому її неможливо зрушити, можливо, настав час перестати допомагати комусь називати її горою. Може, вона просто нікому не заважала стояти на місці.

Колись ти зрозумієш, дії показник важливості