"Колись ти зрозумієш..."

***

Колись ти зрозумієш, що не варто ділитися з кожним своїми перемогами і поразками.

Не тому, що щастя любить тишу. А тому, що далеко не кожен здатний щиро порадіти тому, що добре саме тобі. Заздрість? Можливо. А можливо і більше.

Спочатку здається, що хочеться розповісти всім. Поділитися новиною. Емоціями. Радістю. Бо коли серце переповнене, здається несправедливим мовчати. Так хочеться, щоб за тебе пораділи. Сказали, який же ти молодець. Ти йшов до мети і досягнув її. Але ж... Чи кожен дійсно радіє твоїм перемогам? Чи відчайдушно грає?

І ось починаєш помічати дрібниці.

Чиюсь натягнуту усмішку. Чиєсь байдуже «вітаю». Чиєсь дивне бажання одразу знецінити те, що для тебе стало цілим світом. І раптом розумієш, що не кожні вуха — безпечне місце для твоїх мрій.

Так само і з поразками.

Не кожен, хто питає: «Як ти?», справді готовий почути відповідь. Одні шукають тему для розмови. Інші — привід відчути себе трохи кращими. І лише одиниці слухають так, ніби твій біль справді має для них значення. Просто придивись.

З роками починаєш дуже уважно вибирати людей, яким відкриваєш душу. І кому , і що саме ти можеш сказати. Не через недовіру. А тому, що розумієш ціну своїх почуттів.

Колись ти зрозумієш, що найцінніше в житті — не мати багато людей навколо. А мати хоча б одну людину, поруч з якою можна однаково щиро розділити і своє щастя, і свій біль.

Ika Bila

Подобається

#250 в Не художня література
#1503 в Різне

У тексті є: думки про життя, кохання * самопізнання, пошук істинного шляху і себе

Відредаговано: 07.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись