"Колись ти зрозумієш..."

***

Колись ти зрозумієш, що найважче прощатися не з людьми, а зі своїми ілюзіями. Саме так прийде просвітлення. Відпустивши ілюзії - відпустиш людину.

З людьми все набагато простіше. Вони просто йдуть. Або залишаються. Це життя. Випадки різні.

Набагато болючіше відпускати те, у що ти так щиро вірив. Визнати, що людина була не такою, як ти її бачив. Що слова нічого не означали. Що обіцянки так і залишилися обіцянками. Що майбутнє, яке ти вже встиг прожити у своїй голові, ніколи не існувало. Ти сам звів повітряні замки

Саме це розбиває серце.

Не люди. Не їхній вчинок. А той світ, який ти встиг побудувати навколо них. Ті емоції, якими ти це все наділив.

Кожен із нас хоча б раз оплакував не те, що сталося. Ми оплакували те, чого так і не сталося. Розмови, яких не буде. Дім, який уже майже бачили. Старість, яку уявляли поруч. Щастя, яке було таким справжнім... поки жило лише в нашій уяві.

Найболючіше навіть не відпустити ці мрії. Найболючіше — чесно сказати собі: «Я помилився. Я все вигадав». Не тому, що був слабким. А тому, що дуже хотів вірити. Сподівався. Жим цим кожну хвилину.

Колись ти зрозумієш, що ілюзії завжди вмирають важче за правду. Бо правда приходить один раз. А ілюзії ще довго просять дати їм останній шанс. І саме тому ми так часто тримаємося не за людей. Ми тримаємося за власну надію, що все-таки помилилися не ми, а реальність.

Колись ти зрозумієш, що ілюзії це не погано, але коли їм є міра.

Ika Bila

Подобається

#236 в Не художня література
#1442 в Різне

У тексті є: думки про життя, кохання * самопізнання, пошук істинного шляху і себе

Відредаговано: 07.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись