***

Колись ти зрозумієш, що найбільша насолода — бути чесним перед собою.

Коли не треба нічого вигадувати. Не треба пам'ятати, кому що сказав. Не треба шукати красивих виправдань своїм вчинкам. Не треба носити в собі страх, що правда колись усе одно вийде назовні.

Як добре жити, коли можна сказати прямо. Без хитрощів. Без відмазок. Без подвійного дна. Спочатку це здається важко. Але потім стає так легко. Наче з душі зняли щось важке, що ти роками носив і вже навіть перестав помічати.

Є речі, які не купиш ні за які гроші. Спокійно засинати. Спокійно дивитися людям в очі. Не боятися зустрічі ні з ким. Не тому, що ти бездоганний. А тому, що ти не живеш у постійному страху бути викритим.

Чесність не робить життя простішим, але вона робить його легшим. Бо правда не виснажує. Виснажує брехня. Вона змушує весь час щось пам'ятати, щось приховувати, щось пояснювати.

Колись ти зрозумієш, що душа найбільше любить простоту. Коли не треба нікого грати. Коли можна залишатися собою. І, мабуть, тоді всередині з'являється те найяскравіше відчуття, заради якого варто жити — коли тобі добре наодинці із самим собою. Адже саме в простоті людини захований найцінніший скарб — чисті очі.

Найприємніші люди, яким не потрібно справляти враження. Біля них не думаєш, що сказати, щоб здатися кращим. Не підбираєш слова. Не граєш жодної ролі. Просто дихаєш спокійніше.

Є така дивна краса, яку не поясниш ні одягом, ні зовнішністю. Вона живе в погляді. У чистих очах немає хитрості. Немає зверхності. Немає бажання кимось скористатися. У них немає метушні. Вони ніби говорять: «Я такий, який є. І мені не потрібно бути кимось іншим».

Чим довше живеш, тим менше захоплюєшся всім яскравим. Бо яскраве дуже часто виявляється лише оболонкою. А проста людина, яка не розучилася бути щирою, стає справжньою рідкістю.

Найцінніше навіть не те, що вона говорить. Найцінніше — те, що поруч із нею ти перестаєш насторожуватися. Душа ніби впізнає свою. Їй не потрібно нічого доводити. Вона просто розслабляється.

Колись ти зрозумієш, що саме таких людей хочеться берегти. Бо чисті очі не народжуються випадково. Їх зберігають ті, хто, попри все пережите, так і не втратив щирості