***

Колись ти зрозумієш, що те, що ми віддаємо, не завжди до нас повертається.

Можна бути доброю людиною й зустріти байдужість. Можна любити всім серцем і не отримати любові у відповідь. Можна оберігати і залишитись сама на сам зі складними ситуаціями. Можна обігрівати серцем, а у відповідь отримати лише холод. Можна підтримувати, допомагати, бути поруч, а коли важко стане тобі — навколо раптом стане тихо.

Ти можеш думати, що життя все порахує. Що за добро обов'язково буде добро. За щирість — щирість. За любов — любов. Але життя не працює за таким правилом. Нажаль.

І знаєш... це навіть добре.

Бо якби ми робили добро тільки заради того, щоб воно повернулося, то це був би вже не вибір серця. Це був би звичайний розрахунок. Сухий безжалісний вчинок.

Те, що ти віддаєш, не завжди повертається. Але воно завжди показує, хто ти є.

І, мабуть, саме це найважливіше.

Бо чужі вчинки — це завжди історія про них. А твої — це історія про тебе. І дуже хочеться прожити життя так, щоб, озираючись назад, не соромно було не за те, що тобі зробили, а за те, ким ти був для інших.

Можна втратити гроші. Можна втратити людей. Можна втратити багато чого. Але якщо одного дня втратиш себе, повернути це буде найважче.

Тому віддавай тепло, якщо воно живе в тобі. Говори добрі слова, якщо вони народжуються в серці. Допомагай, коли можеш. Не тому, що світ тобі щось винен. А тому, що ти не хочеш стати людиною, яку колись сам боявся зустріти.

Колись ти зрозумієш, що не треба чекати щось навзаєм. В все інше життя розставить на свої місця.