***

Колись ти зрозумієш, що дуже часто життя взагалі не збиралося робити тобі боляче.

Це ти взяв одну ситуацію й поселив її в себе. Надав їй статус тяжкості. Носив із собою на роботу, за стіл, у ліжко, у новий день - та скрізь. Куди ти - туди й вона. І відокремити ніяк, а нащо? Вона вже давно закінчилася, а ти все ще продовжував її жити. Прокачувати, збільшувати, возвеличувати.

Людина сказала одне речення, а ти добудував до нього цілу історію. Щось не сталося так, як хотілося, і ти вже вирішив, що руйнується все життя. Один вечір перетворився на тиждень переживань тільки тому, що ти не відпустив вчасно.

Ми дуже рідко страждаємо від самої події. Найчастіше ми страждаємо від того, що без кінця повертаємося до неї. Знову переживаємо те саме. Знову шукаємо інші слова. Інші варіанти. Інший фінал. Наче від наших думок минуле зміниться.

Але є одна річ, про яку майже ніхто не замислюється. Кожна думка, до якої ти повертаєшся щодня, починає керувати твоїм життям. Вона змінює настрій. Забирає сили. Позбавляє радості від звичайних речей. І найгірше — ти настільки звикаєш до цього внутрішнього конфлікту, що починаєш вважати його нормою.

І знаєш, що найбільше смішить?

Більшість того, що колись не давало спати, сьогодні навіть важко згадати. Воно не зникло. Просто перестало бути важливим. І тоді мимоволі ставиш собі запитання: якщо час усе одно розставив усе по своїх місцях, навіщо було віддавати стільки своїх днів тому, що зрештою втратило будь-яке значення? Тому що не має ваги зовсім але ж ти намалював масштаби Всесвіту для неї.

Іноді достатньо перестати роздувати одну думку, і разом із нею зникає половина того, що ще вчора здавалося трагедією.

Колись ти озирнешся назад і не зможеш зрозуміти, як через такі дрібниці міг втрачати свій спокій, свій сон, свої дні. Не життя було таким важким. В твої думки.

Колись ти зрозумієш, що не кожна думка заслуговує на те, щоб жити в твоїй голові. Не кожній ситуації варто дозволяти ставати частиною твого життя. Бо найцінніше, що є в людини, — це її увага. І те, куди вона її віддає, зрештою й стає її життям.

Колись ти зрозумієш, що все що робиться лише на краще, в думки...Це лише думки