***

Колись ти зрозумієш, що мовчання потрібне не для того, щоб почути інших. А для того, щоб нарешті почути себе. У житті завжди знайдеться хтось, хто знає, як тобі краще. Хтось підкаже, кого любити, що обирати, про що мріяти, коли ризикувати, а коли зачекати. І найдивніше, що всі ці голоси звучать настільки часто, що одного дня починаєш плутати їх зі своїми власними думками.

Спочатку це відбувається зовсім непомітно.

Ти обираєш не те, чого хочеш, а те, що виглядає правильним. Відмовляєшся не тому, що не хочеться, а тому, що хтось колись сказав, що так буде мудріше. Навіть мрії іноді стають чужими настільки майстерно, що роками здаються своїми.

І найнебезпечніше в цьому те, що людина не помічає моменту, коли починає жити не своє життя.

Зовні все може виглядати добре. Правильна робота. Правильні рішення. Правильні люди поруч.

А всередині живе дивне відчуття, ніби ти весь час носиш одяг, який тобі замалий. Начебто все на місці, але дихати чомусь важко.

І тоді одного дня приходить втома. Не від роботи. Не від людей. Не від обставин. А від постійної спроби бути тим, ким тебе хочуть бачити.

Саме в такі моменти починаєш розуміти справжню цінність мовчання.

Не того, коли навколо тихо. А того, коли нарешті замовкає все чуже.

Очікування.

Поради.

Страх когось засмутити.

Звичка бути зручною.

Бажання відповідати чужим уявленням про те, якою ти повинна бути. І ось тоді відбувається дещо дивне.

Ти раптом починаєш згадувати себе.

Не ту версію, яку роками показувала світові.

Не ту, яку схвалювали інші.

А ту справжню дівчинку, яка колись дуже добре знала, що любить, про що мріє і куди хоче йти. Бо правда в тому, що ми рідко губимо себе за один день.

Ми губимо себе потроху.

Щоразу, коли мовчимо замість сказати "ні".

Щоразу, коли зраджуємо власні бажання заради чужого схвалення.

Щоразу, коли обираємо бути зручними замість бути собою.

Усе життя можна шукати себе по книгах, людях, подорожах, нових починаннях і випадкових зустрічах.

А потім виявляється, що себе не потрібно було шукати.

Потрібно було лише перестати заглушати власний голос.Бо найважливіша людина, яку ти можеш втратити в цьому житті - це ти!

І найвище щастя , коли ти чуєш себе.

Колись ти зрозумієш