Колись там буде
Трошки на післясмак
Світло з кухні м’яко розливалося на ґанок, де ми стояли з чашками чаю. Артур обійняв мене за плечі — так, ніби робив це усе життя, просто між нами була пауза.
Десь у домі сміялись діти, гавкав пес сусідів, а в небі повільно пропливала самотня зірка — перша після хмарного дня.
Я дивилась на неї й думала, що, мабуть, щастя не приходить як вибух чи грім. Воно просто стає твоїм домом.
Де пахне кавою.
Де поруч ті, кого любиш.
І де вже ніхто не стоїть за хвірткою — бо всі, хто мав прийти, уже тут.
Ось і закінчилась історія Анни і Артура. Хепі-енд, кохання, все як ви любите, мої дорогі).
Діліться враженнями, не забувайте відмічати твір сердечками і зірочками, а також додавайте в бібліотеку, аби не загубити).
Всіх обійняла).
#1478 в Сучасна проза
#6314 в Любовні романи
#2644 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
